ДИСЕРТАЦІЇ ТА АВТОРЕФЕРАТИ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/8097
Browse
Item АВСТРАЛІЙСЬКІ ХУДОЖНІ ЕТНОНАРАТИВИ ДЛЯ ДІТЕЙ: ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ(2023) Ставенко, О. В.; Stavenko, O. V.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). – Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, Івано-Франківськ, 2023. Дисертацію присвячено дослідженню лінгвокультурних особливостей наративного конструювання австралійських художніх текстів для дітей к. ХІХ – поч. ХХІ століть. У роботі фокусом уваги є австралійські художні тексти для дітей жанрів літературної казки та короткого оповідання, що в контексті дослідження постають етнонаративами. Етнонаративи розуміємо як художні тексти австралійської лінгвокультури, що характеризуються етноспецифічним забарвленням, відбитим у стрижневих для конструювання історій мотивах, образах та смислах. Матеріал дослідження охоплює австралійські художні тексти, адресовані читачеві-дитині віком від 2-х до 12-ти років (Appleyard, 1991), які є створеними представниками австралійської лінгвокультури (Hansen, 2006). Для дослідження було відібрано найбільш відомі художні етнонаративи з моменту зародження австралійської літератури для дітей до початку ХХІ століття. Підґрунтя дослідження австралійських художніх етнонаративів для дітей становлять наукові праці, присвячені універсальним принципам побудови різних типів текстів для дітей, А. Аарне (Aarne, 1910), В. Проппа (Propp, 1928/2009), С. Томпсона (Aarne, & Thompson, 1928/1961) і Г. Й. Утера (Uther, 2004), та їх культурно-специфічним особливостям: роботи К. Бредфорд (Bradford, 2001, 2007, 2009), М. Ніколаєвої (Nikolajeva, 1996/2016), П. Нодельмана (Nodelman, 2008), Дж. Стефенса (Stephens, 1992), П. Ханта (Hunt, 2004), З. Шавіт (Shavit, 1986), А. Цапів (2020). Теоретико-методологічною основою розвідки є наукові доробки класичних і сучасних наратологів Я. Албера (Alber, 2010, 2016), Д. Германа (Herman, 2007), Ж. Женетта (1998), Г. Лещенко (2018), М. Тулена (Toolan, 2001, 2008), В. Шміда (Schmid, 2010), М. Флудернік (Fludernik, 2009), А. Цапів (2020) та лінгвістів і лінгвокультурологів: Л. Бєлєхової (2002, 2018, 2019), А. Вежбицької (Wierzbicka, 1992), І. Голубовської (2004a, 2004b), А. Загнітка (2012, 2017), В. Кононенка (2008a, 2008b; Kononenko, 2014), О. Левченко (2005), А. Приходька (2008, 2012), Г. Приходько (2022а; 2022b), Н. Слухай (2002, 2005), що уможливили виявлення етнокультурної специфіки австралійських художніх етнонаративів для дітей, яка відбивається у їх наративному конструюванні. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. У першому розділі «Теоретичні засади дослідження лінгвокультурних та наративних особливостей австралійських художніх текстів для дітей» розкрито поняття дитини як адресата художніх текстів, окреслено специфіку понять «дитяча література», «література для дітей», «коло дитячого читання» і «художні тексти для дітей» у річищі сучасних лінгвістичних студій; висвітлено жанрову специфіку художніх текстів для дітей та їх функційну спрямованість; схарактеризовано домінантні особливості австралійських художніх текстів для дітей. У науковій роботі на основі семіотичної моделі еволюції літератури для дітей М. Ніколаєвої (Nikolajeva, 1996/2016), розроблено модель історичного розвитку австралійської літератури для дітей, що охоплює чотири етапи її становлення. Обґрунтовано теоретичний апарат дослідження, що лежить в основі комплексного наратологічного та лінгвокультурологічного підходу до вивчення австралійських художніх етнонаративів для дітей. Зокрема, увагу сфокусовано на поняттях «наратив», «нарація», «історія», «сюжет», «мотив», «лінгвокультура», «етнокультура», «етнокультурні смисли», «художні етнонаративи для дітей». У другому розділі «Методологія наратологічно-культурологічного аналізу австралійських художніх етнонаративів для дітей» розроблено методику аналізування австралійських художніх етнонаративів для дітей, що охоплює чотири етапи: теоретико-аналітичний етап, який передбачає виявлення специфіки становлення австралійської літератури для дітей, випрацювання моделі її історичного розвитку та добір матеріалу дослідження; етап наратологічного аналізування, спрямований на простеження особливостей наративного конструювання художніх етнонаративів шляхом з’ясування семантики наративних епізодів, їх нараепізодичних маркерів та домінантних наративних прийомів, за допомогою яких твориться історія; етап лінгвокультурологічного аналізування, що охоплює виокремлення етнокультурно маркованих мовних одиниць, інтерпретування відбитих у них лінгвокультурних смислів, стрижневих у конструюванні наративів; і таксономічний етап, що передбачає класифікацію австралійських художніх етнонаративів для дітей відповідно до наративних та лінгвокультурних особливостей їх конструювання, і розроблення типології образів етноперсонажів за новизною знань, утілених у них, із опертям на типологію словесних образів Л. Бєлєхової (2002, Bieliekhova, 2019). У третьому розділі «Наративне конструювання австралійських художніх етнонаративів для дітей», послуговуючись наратологічно-культурологічним підходом до аналізування австралійських художніх етнонаративів для дітей, виявлено етнокультурні смисли, відбиті в культурних архетипах, етноархетипах, лінгвокультурних концептах, етноконцептах і низці австралійських реалій, та реалізовані в текстах через художній час, простір і персонажні образи. У контексті нашого дослідження наративне конструювання австралійських художніх етнонаративів для дітей розуміємо як результат творчого процесу побудови наративу його автором, доступний для емпіричного сприйняття, що потребує урахування широкого, зокрема культурного, контексту його творення. Певні культурні й етнічні смисли відбиваються в семантиці наративних епізодів та нараепізодичних маркерів, типі наратора, фокалізатора, особливостях персонажних образів і хронотопу етноративів, формуючи їхню етноспецифіку. Художній час і простір в австралійських етнонаративах для дітей, послуговуючись термінами А. Цапів (2020), кваліфікуємо як етнохронотоп, а персонажні образи – як етноперсонажі. Етнохронотоп є складним текстовим конструктом, який вибудовується за допомогою низки наративних прийомів творення художнього часу та художнього простору й опредметнюється в етнокультурно маркованих лінгвостилістичних засобах. Специфіка етнохронотопу австралійських наративів зумовлена етнокультурними смислами, реконструйованими із концептуальних імплікацій етноміфологеми Dreamtime; етноархетипу Дрімінгу як комплексу уявлень автохтонних австралійців про виникнення всесвіту й світобудову, що закріплений у колективній свідомості австралійців і зафіксований в австралійських народних та художніх текстах; етноконцепту BUSH, що акумулює знання про буш як важливу й цінну австралійську етнореалію; і низки інших реалій австралійської лінгвокультури та етнокультури. У контексті нашого дослідження етноперсонажі постають сконструйованими в наративах художніми образами, у засобах репрезентації яких домінують неповторні зовнішні й внутрішні ознаки, що відбивають низку етнокультурних смислів. У роботі розроблено типологію етноперсонажів австралійських художніх етнонаративів для дітей за специфікою етнокультурних смислів, утілених в їх образах. Зокрема, виокремлено такі типи та підтипи етноперсонажів: архетипні (міфологізовані, антропні, антропоморфно-анімалістичні), стереотипні (антропні, антропоморфно-анімалістичні) та кенотипні (антропоморфно-флористичні, антропоморфно-предметні), у яких розгортаються, відповідно, архетипні образи, або їх окремі імплікативні ознаки; експлікуються усталені (стереотипні) характеристики, пов’язані з фактами, явищами й фігурами з історії становлення й розвитку Австралії; або по-новому втілюються ті чи ті архетипні або стереотипні уявлення, характерні для австралійської лінгвокультури. У четвертому розділі «Таксономія австралійських художніх етнонаративів для дітей» запропоновано та обґрунтовано типологію художніх етнонаративів для дітей Австралії. У роботі виокремлено чотири типи австралійських художніх етнонаративів для дітей – дидактичні, етіологічні, ініціаційні та пригодницькі – за такими критеріями: семантика наративних епізодів, їх аранжування, особливості наративного конструювання, а саме типи наратора й фокалізатора, наративні прийоми творення історії й окремих її елементів та лінгвокультурне підґрунтя творення образів персонажів і хронотопу. Було виявлено, що для певного типу наративів характерна та чи та домінантна функція художніх текстів для дітей: дидактична, виховна, розважальна або функція етнокультурної самоідентифікації. У розділі продемонстровано, що імплементовані етнокультурні смисли лежать в основі створення таксономії великого масиву австралійських художніх етнонаративів для дітей. Обґрунтований у роботі наратологічно-культурологічний підхід до аналізування художніх наративів, здійснена класифікація етноперсонажів та розроблена типологія австралійських художніх етнонаративів для дітей є внеском у розбудову наратологічних та лінгвокультурологічних досліджень, зокрема у царині літератури для дітей, і в перспективі може бути застосована для дослідження художніх наративів для дітей інших лінгвокультур. The dissertation focuses on the research of linguistic and cultural features of narrative construing of Australian literary texts for children of the late 19th – early 21st centuries. The paper refers to Australian literary texts for children in the genres of literary fairy tales and short stories, which in the context of the research are qualified as ethnonarratives. It is assumed that ethnonarratives are literary texts of Australian linguistic culture that are characterised by ethnic and cultural colouring reflected in key story construing motifs, images and meanings. Australian literary texts addressed to a child reader aged 2 to 12 years (Appleyard, 1991) which are created by representatives of Australian linguistic culture and given that considered as ethnonarratives (Hansen, 2006), constitute a case study of the research. These texts include well-known and popular ethnonarratives for children from the main periods of Australian children’s literature development. This research is based on the scientific works devoted to universal construction principles of different text types for children of A. Aarne (1910), V. Propp (1928/2009), S. Thompson (Aarne, & Thompson, 1928/1961), and H. J. Uther (2004), as well as on the studies of their culturally specific features of C. Bradford (2001, 2007, 2009), P. Hunt (2004), M. Nikolajeva (1996/2016), P. Nodelman (2008), Z. Shavit (1986), J. Stephens (1992), A. Tsapiv (Цапів, 2020). Theoretically and methodologically, this study is grounded on the scientific papers of classic and modern narratologists: J. Alber (2010, 2016), M. Fludernik (2009), D. Herman (2007), G. Genette (Женетт, 1998), H. Leshchenko (Лещенко, 2018), W. Schmid (2010), A. Tsapiv (Цапів, 2020), M. Toolan (2001, 2008), and linguists and linguistic culturologists: L. Bieliekhova (Бєлєхова, 2002; Bieliekhova 2018), I. Golubovska (Голубовська, 2004a, 2004b), V. Kononenko (Кононенко, 2008a, 2008b; Kononenko, 2014), O. Levchenko (Левченко, 2005), A. Prykhodko (Приходько, 2008, 2012), G. Prykhodko (Приходько, 2022а, 2022b), N. Slukhai (Слухай, 2002, 2005), A. Wierzbicka (1992), A. Zagnitko (Загніткo 2012, 2017), which enabled identifying of the ethnic and cultural specifics of Australian literary ethnonarratives for children reflected in their narrative construing. The dissertation consists of an Introduction, four chapters, Conclusions, References, A Reference List of Illustrative Materials and Appendices. The first chapter “Theoretical Backgrounds of the Research of Linguistic, Cultural and Narrative Features of Australian Literary Texts for Children” outlines in the context of modern linguistic studies the main concepts of the paper, which include child as an addressee of literary texts, children’s literature, literature for children, children’s reading, and literary texts for children, highlights the genre features of literary texts for children and their primary functions and refers to the peculiarities of Australian literary texts for children. In the research, M. Nikolajeva’s (1996/2016) semiotic model of children’s literature development has served as a basis for elaborating the historical evolution model of Australian literature for children covering four stages. The paper outlines terminological apparatus underpinning the applied complex narratological and linguistic and cultural approach to the study of Australian literary texts for children. In particular, the dissertation focuses on the following theoretical concepts: narrative, narration, story, plot, motif, linguistic culture, ethnic culture, ethnic and cultural meanings and literary ethnonarratives for children. In the second chapter “Methodology of Narratological and Cultural Analysis of Australian Literary Ethnonarratives for Children”, a methodology for analysing Australian literary ethnonarratives for children is suggested, which comprises four basic stages: theoretical and analytical, that involves the revealing of the peculiarities of Australian literature for children evolution, elaboration of its historical development model and selection of the research case study; narratological analysis, aimed at highlighting the features of narrative construing of literary ethnonarratives by identifying narrative episodes, their markers and semantics, and dominant narrative techniques used to create story; linguistic and cultural analysis, which covers the revealing of ethnically and culturally marked linguistic units, and interpretation of the embodied linguistic and cultural meanings which are core in the narratives building; and taxonomic stage, which pinpoints the taxonomy of Australian literary ethnonarratives for children in accordance with the narrative, linguistic and cultural features of their construing, and the typology of ethnocharacters’ images based on L. Bieliekhova’s classification of verbal images (2019), according to the novelty of knowledge embodied in them. The third chapter “Narrative Сonstruing of Australian Literary Ethnonarratives for Children” considers the techniques and means of implementation of ethnic and cultural meanings in the narratives. Using a narratological, lingustic and cultural approach to the analysis of Australian literary ethnonarratives for children, the research reveals a wide range of implicative ethnic and cultural meanings of cultural archetypes, ethnic archetypes, linguistic and cultural concepts, ethnic concepts, and a number of Australian realia, which are embodied in texts through artistic time, space and character images. In the context of the research, the narrative construing of Australian literary ethnonarratives for children is defined as the result of the creative process of building a narrative by its author available for empirical perception which requires taking into account the broad, in particular cultural, context of its creation. Certain cultural and ethnical meanings are reflected in the semantics of narrative episodes, their markers, the peculiarities of a narrator, a focalizer, the images of characters and an artistic time and space, that creates their ethnic specificity. The work qualifies artistic time and space in Australian literary ethnonarratives for children as ethnochronotope, and character images are determined as ethnocharacters, in terms of A. Tsapiv’s study (Цапів, 2020). Ethnochronotope is a complex textual construct built with the help of a number of narrative techniques for creating artistic time and artistic space, which are objectified in ethnically and culturally marked linguistic and stylistic means. The specificity of the ethnochronotope of narratives is determined by ethnic and cultural meanings reconstructed from the conceptual implications of ethnic mythologeme Dreamtime; ethnic archetype Dreaming as a complex of ideas of autochthonous Australians about the origin of the universe and the world-structure fixed in the collective consciousness of Australians, Australian folk and literary texts; ethnic concept BUSH, which accumulates knowledge about the bush as an important and valuable Australian ethnic realia; and a number of other realia of Australian ethnic culture. In the context of our research, ethnocharacters of Australian literary ethnonarratives for children are defined as images constructed in the narratives, in the representation means of which dominant are unique external and internal features that reflect a number of ethnic and cultural meanings. The paper suggests a classification of ethnocharacters of Australian literary ethnonarratives for children based on the specifics of ethnic and cultural meanings embodied in their images. According to the source of implicit features that unfold in the ethnocharacters’ images (archetypical, stereotypical or linguistic and cultural features which are related to mythology, facts, phenomena and figures from the history of the formation and development of Australia, or some realia), the following types and subtypes of ethnocharacters are outlined: archetypal (mythologized, anthropic, anthropomorphic-animalistic), stereotypal (anthropic, anthropomorphic-animalistic) and kainotypal (anthropomorphic-floral, anthropomorphic-object). In the fourth chapter “Taxonomy of Australian Literary Ethnonarratives for Children” a classification of literary ethnonarratives for children in Australia has been proposed and substantiated. The revealing of the semantics of narrative episodes and their arrangement, the features of narrative construing, in particular the types of a narrator and a focalizer, the narrative techniques used to create story and its elements, as well as linguistic and cultural features of ethnocharacters’ images, and ethnochronotope, enabled to distinguish four types of Australian literary ethnonarratives for children: didactic, etiological, initiation and adventure ethnonarratives. The paper assumes that certain ethnonarrative type is characterised by a dominant function of literary texts for children: didactic, educational, entertaining or the function of ethnic and cultural self-identification. The research demonstrates that implemented ethnic and cultural meanings underpin the taxonomy of a corpus of Australian literary ethnonarratives for children. The suggested in the dissertation narratological, linguistic and cultural approach to the analysis of literary narratives, a typology of ethnocharacters, and a taxonomy of Australian literary ethnonarratives for children contribute to the development of narratological and linguistic and cultural studies, in particular in the research area of literature for children, and in perspective can be used to study literary narratives for children of other linguistic cultures.Item АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ(2026) Живиця О. О.У дисертації досліджено теоретичні та практичні аспекти адміністративно-правового регулювання відносин у сфері фізичної культури і спорту в Україні. Встановлено, що суспільні відносини у цій сфері охоплюють шість груп: управлінські, з надання адміністративних послуг, контрольно-наглядові, адміністративної відповідальності, фінансування та міжнародного характеру. З'ясовано, що «фізична культура» є ширшим поняттям, ніж «спорт», охоплюючи фізичне виховання, масовий та адаптивний спорт і реабілітацію. Нормативно-правове забезпечення галузі утворює чотирирівневу систему: конституційний, законодавчий, підзаконний та міжнародно-правовий рівні. Виявлено системні недоліки — колізії між нормами, дублювання приписів і відсутність кодифікованого акта. Принципи адміністративно-правового регулювання систематизовано у чотири групи: загальноправові, спеціальні, організаційно-функціональні та принципи взаємодії публічного і приватного регулювання, включно з lex sportiva. Обґрунтовано необхідність переходу від управлінської до людиноцентричної парадигми регулювання. Виявлено інституційну проблему – після ліквідації Державного агентства з питань фізичної культури і спорту функції сконцентровано в одному органі, що суперечить принципу функціонального розмежування. Запропоновано відновити окремий виконавчий орган галузі. Щодо адміністративної відповідальності встановлено відсутність у КУпАП спеціального розділу про правопорушення у сфері спорту та запропоновано його доповнити. Досліджено зарубіжні моделі управління спортом; обґрунтовано доцільність адаптації польської клубоцентричної моделі. У висновках запропоновано прийняти Спортивний кодекс України, запровадити інститут спортивного омбудсмена, спортивний третейський суд та систему антикорупційного комплаєнсу для спортивних організацій. The dissertation examines theoretical and practical aspects of administrative and legal regulation of relations in the field of physical culture and sports in Ukraine. It has been established that public relations in this area include six groups: managerial, providing administrative services, control and supervision, administrative responsibility, financing and international. It was found that "physical culture" is a broader concept than "sport", covering physical education, mass and adaptive sports and rehabilitation. Regulatory and legal support of the industry forms a four-level system: constitutional, legislative, by-law and international legal levels. Systemic deficiencies were identified: conflicts between norms, duplication of prescriptions, and the absence of a codified act. The principles of administrative and legal regulation are systematized into four groups: general, special, organizational and functional, and principles of interaction between public and private regulation, including lex sportiva. The need to transition from a managerial to a human-centered regulation paradigm is substantiated. An institutional problem was identified - after the liquidation of the State Agency for Physical Culture and Sports, the functions were concentrated in one body, which contradicts the principle of functional separation.It is proposed to restore a separate executive body of the industry. Regarding administrative responsibility, it was established that there is no special section on offenses in the field of sport in the Code of Administrative Offenses of Ukraine and it was proposed to supplement it. Foreign models of sports management were studied; the expediency of adapting the Polish club-centric model is substantiated. In the conclusions, it is proposed to adopt the Sports Code of Ukraine, to introduce the institute of sports ombudsman, sports arbitration court and anti-corruption compliance system for sports organizations.Item АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СУДОЧИНСТВА В УМОВАХ ДІЇ НАДЗВИЧАЙНИХ ПРАВОВИХ РЕЖИМІВ(2026) Шляховчук М. В.У дисертації комплексно досліджено адміністративно-правові засади здійснення судочинства в умовах надзвичайних правових режимів в Україні. Визначено сутність надзвичайних правових режимів як особливого виду адміністративно-правових режимів, що застосовуються за виняткових обставин із тимчасовим обмеженням окремих прав та розширенням повноважень органів влади. До них належать воєнний стан, надзвичайний стан і режим надзвичайної екологічної ситуації. Доведено, що правова основа судочинства є багаторівневою та охоплює конституційний, міжнародний, законодавчий, підзаконний і локальний рівні. Право на судовий захист включає доступ до суду, участь у процесі, оскарження та виконання судових рішень, а його гарантіями є зміна територіальної підсудності, дистанційне судочинство, поновлення процесуальних строків та інші організаційно-правові механізми. Встановлено, що воєнний стан загострив кадрові, фінансові та технічні проблеми судової системи, однак українські суди зберегли спроможність здійснювати правосуддя завдяки зміні підсудності, відрядженню суддів, використанню відеоконференцій і електронного судочинства. Обґрунтовано необхідність удосконалення законодавства шляхом нормативного закріплення дистанційної участі суддів у засіданнях, уніфікації правил відеоконференцій, модернізації системи «Електронний суд», розвитку цифрової інфраструктури, завершення судової реформи, оптимізації мережі судів і кадрового забезпечення. Доведено, що зміна територіальної підсудності є винятковим механізмом забезпечення безперервності правосуддя та доступу до суду в умовах воєнного стану. На основі аналізу зарубіжного досвіду встановлено, що ключовими умовами ефективного судочинства є незалежність судової влади, фізична безпека учасників процесу, цифровізація судових процедур та гнучкий розподіл судового навантаження. Запропоновано кризово-адаптивну модель правового регулювання судочинства, що передбачає спеціальний механізм функціонування судів у надзвичайних умовах, удосконалення зміни територіальної підсудності, розвиток цифрового правосуддя, модернізацію процесуальних строків і забезпечення рівного доступу до правосуддя. Реалізація цих пропозицій сприятиме підвищенню стійкості судової системи України та її відповідності міжнародним стандартам. The dissertation comprehensively examines the administrative and legal foundations of judicial proceedings under emergency legal regimes in Ukraine. Emergency legal regimes are defined as a special type of administrative legal regime introduced under exceptional circumstances with temporary restrictions on certain rights and expanded powers of public authorities. These include martial law, a state of emergency, and an environmental emergency regime. It is established that the legal framework for judicial proceedings consists of constitutional, international, legislative, subordinate, and local levels. The right to judicial protection includes access to court, participation in proceedings, appeal, and enforcement of judgments, while its guarantees include changes in territorial jurisdiction, remote hearings, restoration of procedural deadlines, and other legal mechanisms. The study shows that martial law intensified staffing, financial, and technical problems of the judiciary; however, Ukrainian courts maintained the administration of justice through changes in jurisdiction, secondment of judges, videoconferencing, and e-justice technologies. The dissertation substantiates the need to improve legislation by regulating remote participation of judges, harmonizing videoconference procedures, modernizing the Electronic Court system, strengthening digital infrastructure, completing judicial reform, optimizing the court network, and improving staffing. It is proved that changing territorial jurisdiction is an exceptional mechanism ensuring continuity of justice during martial law. Comparative analysis demonstrates that judicial independence, physical safety, digital technologies, and flexible case allocation are essential for effective justice in emergencies. A crisis-adaptive model of judicial regulation is proposed, including a special framework for court operation during emergencies, improved jurisdiction rules, digital justice, modernization of procedural deadlines, and equal access to justice. Its implementation will strengthen the resilience of the Ukrainian judiciary and align it with international standards.Item АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ГОСПОДАРСЬКИМИ ТОВАРИСТВАМИ(2010) Волкович, О. Ю.; Volkovych, O. Yu.Item БАХИАНСТВО КАК УСТАНОВКА КОМПОЗИТОРСКОГО И ИСПОЛНИТЕЛЬСКОГО ТВОРЧЕСТВА XIX–ХХ ВЕКОВ(2010) Чехунина, А. А.; Чехуніна, А. О.Item БАХІАНСТВО ЯК УСТАНОВКА КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ТА ВИКОНАВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ XIX-XX СТОРІЧ(2010) Чехуніна, А. О.; Чехунина, А. А.; Chekhuninа, A. O.Дисертація присвячена дослідженню феномена бахіанства в професійному музичному мистецтві ХІХ-ХХ сторіч. Усвідомлення бахіанства як творчої установки композитора і виконавця побудовано на теоретичних підвалинах психологічної концепції установки, розробленої Д. Узнадзе. Подання про установку екстраполюються у сферу музичної професійної діяльності, відзначається психологічно настановний зміст звернення музикантів до тих чи інших типологічних показників музики Й.С.Баха. Спрямованість на моделювання в авторській стилістиці ознак мистецтва Й.С. Баха, яка втілена, зокрема, застосуванням композиційних принципів ДТК, кантати або пасіона, фуги як ключової архітектонічної та фактурної якості, інструментального лінеаризму як символу високої риторики музики німецького майстра – визначається як бахіанство, в узгодження з термінологічною практикою, що затвердилася у професійному середовищі (на кшталт «моцартіанства», «бетховеніанства»). Дисертация посвящена осмыслению феномена бахианства в профессиональном музыкальном творчестве ХІХ-ХХ столетий. Проблема бахианства, заявленная в работе, содержит дифференцированный взгляд на эпохи ХІХ и ХХ веков, разделяемые как последнее столетие Нового времени и начало Новейшей истории. Рассмотрение бахианства как творческой установки композитора и исполнителя построено на теоретических подходах психологической концепции установки, разработанной Д. Узнадзе. Транспонирование указанных представлений в сферу музыкальной профессиональной деятельности определяет выход на психологически установочный смысл обращения музыканта к тем или иным типологическим показателям, независимо от того, являются они абстракциями теоретических постулатов либо воспринимаемыми в изустном сообщении сведениями о типологиях школ, навыков, стилистических предпочтений и т.п. Направленность на моделирование в авторской стилистике признаков искусства И.С. Баха, которая воплощается в применении композиционных принципов ХТК, кантаты или пассиона, фуги как ключевого архитектонического и фактурного качества, инструментального линеаризма как символа высокой риторики музыки немецкого мастера — определяется как бахианство, согласно с утвердившейся в профессинальной среде терминологической практикой (например: «моцартианство», «бетховенианство»). Материалом исследования являются вокальный цикл Ф. Шуберта «Лебединая песня», опера Р. Вагнера «Тристан и Изольда», произведения Ф. Мендельсона, И. Брамса, С. Франка, кантата К. Орфа «Carmina Burana», оратория А. Козаренко «Страсти Господа нашего Исуса Христа», «Страсти по Матфею» Тан Дуна, «Страсти по Иоанну» С. Губайдулиной, «Страсти по Марку» О. Голихова, режиссерско-дирижерская интерпретация Е. Колобовым первой редакции оперы «Евгений Онегин» П. Чайковского, исполнительские решения Г. Караяна, Г. Гульда, М. Аргерих. Разнообразие выбранных материалов по жанровым и стилевым показателям обусловлено идеей выявления баховского архетипа в музыкальном искусстве разных эпох и стилей, что демонстрирует индивидуальные творческие установки на осознанное бахианство, объединяющиеся в общее русло установки коллективного субъекта музыкального творчества. Дисертация посвящена осмыслению феномена бахианства в профессиональном музыкальном творчестве ХІХ-ХХ столетий. Проблема бахианства, заявленная в работе, содержит дифференцированный взгляд на эпохи ХІХ и ХХ веков, разделяемые как последнее столетие Нового времени и начало Новейшей истории. Рассмотрение бахианства как творческой установки композитора и исполнителя построено на теоретических подходах психологической концепции установки, разработанной Д. Узнадзе. Транспонирование указанных представлений в сферу музыкальной профессиональной деятельности определяет выход на психологически установочный смысл обращения музыканта к тем или иным типологическим показателям, независимо от того, являются они абстракциями теоретических постулатов либо воспринимаемыми в изустном сообщении сведениями о типологиях школ, навыков, стилистических предпочтений и т.п. Направленность на моделирование в авторской стилистике признаков искусства И.С. Баха, которая воплощается в применении композиционных принципов ХТК, кантаты или пассиона, фуги как ключевого архитектонического и фактурного качества, инструментального линеаризма как символа высокой риторики музыки немецкого мастера — определяется как бахианство, согласно с утвердившейся в профессинальной среде терминологической практикой (например: «моцартианство», «бетховенианство»). Материалом исследования являются вокальный цикл Ф. Шуберта «Лебединая песня», опера Р. Вагнера «Тристан и Изольда», произведения Ф. Мендельсона, И. Брамса, С. Франка, кантата К. Орфа «Carmina Burana», оратория А. Козаренко «Страсти Господа нашего Исуса Христа», «Страсти по Матфею» Тан Дуна, «Страсти по Иоанну» С. Губайдулиной, «Страсти по Марку» О. Голихова, режиссерско-дирижерская интерпретация Е. Колобовым первой редакции оперы «Евгений Онегин» П. Чайковского, исполнительские решения Г. Караяна, Г. Гульда, М. Аргерих. Разнообразие выбранных материалов по жанровым и стилевым показателям обусловлено идеей выявления баховского архетипа в музыкальном искусстве разных эпох и стилей, что демонстрирует индивидуальные творческие установки на осознанное бахианство, объединяющиеся в общее русло установки коллективного субъекта музыкального творчества. The dissertation on the competition of scientific degree of the candidate of art-criticism on a speciality 17.00.03 – Musical art. – Odessa State A. V. Nezhdanova Musical Academy. – Odessa, 2010. The dissertation is devoted to the awareness of the Bachianstvo phenomenon (bach’s tradition) in professional musical art of the XIX-XX centuries. The investigation of the bachianstvo (bach’s tradition) as a creative set of a composer and a performer is based on the theoretical backgrounds of the psychological set concept, worked out by D. Uznadze. The presentation of a set is transported to the area of professional music activity, the appeal of the musicians to the different typological musical features of Bach is denoted by a psychologically directive content. The focus on modeling the art positions of Bach in author's style by means of following the composition principles of GTK, саntаtа or pasion or using fugue as a key architectonic and texture quality, joint use of instrumental linearism as a symbol of high music rhetoric of a German master is defined as “bachianstvo” (bach’s tradition) in solidarity with the terminological practice that is established in the professional environment (“Mozartianstvo”, “Beethovenianstvo” etc.)Item БЕНЧМАРКІНГОВИЙ ПІДХІД ДО АНГЛІЙСЬКОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СУДНОМЕХАНІКІВ(2026) Кононова О. Ю.У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та експериментальну перевірку педагогічних умов і структурно-функціональної моделі формування оцінювальної компетентності майбутніх судномеханіків у процесі англійськомовної підготовки на засадах бенчмаркінгового підходу. Актуальність обраної теми зумовлено комплексом взаємопов’язаних чинників, головним серед яких є підпорядкованість підготовки морських фахівців нормам міжнародного права. Як відомо, професійна діяльність сучасного судномеханіка суворо регламентується вимогами Міжнародної конвенції ПДНВ (STCW 1978 року з Манільськими поправками), Модельним курсом ІМО 3.17 «Maritime English» та Стандартними морськими навігаційними фразами (IMO SMCP). Для сучасного українського судномеханіка вивчення англійської професійної мови виступає не просто академічним компонентом, а системоутворювальним фактором його професійної спроможності та безпеки. Зокрема, мова є критичним робочим інструментом експлуатації суднових енергетичних установок і систем боротьби за живучість судна. В екстремальних і аварійних умовах (пожежа в машинному відділенні, розлив палива під час бункерування, відмова головного двигуна) будь-яка комунікативна неточність або неоднозначність несе пряму загрозу життю людей, збереженню судна та навколишньому середовищу. Також, сучасне суднове обладнання передбачає ведення технічної документації виключно англійською мовою - заповнення машинних журналів, аналіз інструкцій з експлуатації (manuals), складання дефектних відомостей (defect reports) та чек-листів обслуговування. Незаперечним аргументом є те, що випускники українських морських закладів виходять на міжнародний ринок праці, де здатність до безконфліктної й фахової міжкультурної комунікації в багатонаціональному екіпажі є ключовою запорукою професійної мобільності та найму провідними світовими судновласниками. Водночас аналіз освітньої практики виявив гостру суперечність між високими міжнародними вимогами до фахової мовної грамотності та традиційним домінуванням констатувального, підсумкового контролю, який лише фіксує оцінку, але не забезпечує аналізу допущених помилок. Таким чином, вирішення проблеми англійськомовної підготовки майбутніх судномеханіків зумовлено не тільки міжнародним характером професійної діяльності морських фахівців, а й підвищенням вимог до якості їхньої загальної підготовки та необхідністю розвитку здатності до обґрунтованого аналізу навчальних результатів, самооцінювання, взаємооцінювання та використання зворотного зв’язку для вдосконалення діяльності. Особливої актуальності дослідження набуло в умовах воєнного стану та вимушеної релокації Херсонської державної морської академії. Однак, збагачення методичного, дидактичного забезпечення у цифровому середовищі (LMS Moodle, цифрові тренажери, платформи віртуальної взаємодії) дало змогу компенсувати брак очного тренажерного контакту й зберегти високу практичну орієнтованість навчання, зокрема англійськомовного. Постала нагальна потреба переорієнтації навчального процесу на формувальне оцінювання, розвиток у здобувачів навчальної автономії, рефлексії, навичок само- та взаємооцінювання в процесі англійськомовної підготовки. На основі аналізу науково-педагогічної літератури, нормативно- правових документів, міжнародних вимог до підготовки моряків і практичного досвіду з’ясовано стан розробленості досліджуваної проблеми. У роботі створено спробу довести те, що дієвим інструментом розв’язання визначеної нами проблеми є теоретичне обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка структурно-функціональної моделі й педагогічних умов формування оцінювальної компетентності майбутніх судномеханіків на засадах бенчмаркінгового підходу. Для визначення змісту бенчмаркінгового підходу щодо англійськомовної підготовки майбутніх судномеханіків у дисертації проаналізовано педагогічно важливі поняття. Зокрема, розкрито значення педагогічного менеджменту як організаційної основи систематичного застосування освітнього бенчмаркінгу через функціональний комплекс планування, організації, мотивації, моніторингу та коригування навчання. Освітній бенчмаркінг визначено як систематичний циклічний процес зіставлення освітніх практик, умов і результатів навчання з обґрунтовано визначеними орієнтирами якості, що охоплює аналіз розбіжностей, адаптацію результативного досвіду, впровадження змін і перевірку їх результативності. В англійськомовній підготовці майбутніх судномеханіків його конкретизовано через зіставлення результатів виконання професійно орієнтованих англомовних завдань із критеріями, рівневими дескрипторами оцінювальних рубрик і професійно-комунікативними бенчмарками (зразками якісного виконання). Процес передбачає виявлення розривів між фактичними й очікуваними результатами, з’ясування їхніх причин, надання зворотного зв’язку, доопрацювання та повторне оцінювання. У дисертації бенчмаркінговий підхід трактовано як методологічний спосіб організації англійськомовної підготовки майбутніх судномеханіків, що ґрунтується на систематичній реалізації циклу освітнього бенчмаркінгу та поєднує професійну спрямованість завдань, спільні орієнтири якості виконання й використання результатів зіставлення для коригування навчальної діяльності. Розмежовано інституційний рівень (порівняльний аналіз освітніх програм і технологій закладів вищої освіти) та дидактичний навчально- оцінювальний рівень, де об'єктом виступають індивідуальні навчальні результати здобувача. На відміну від суто інституційного зіставлення університетів, у дослідженні бенчмаркінговий підхід екстрапольовано у площину безпосередньої дидактики. Його сутність полягає в систематичному зіставленні здобувачами власних навчальних дій із прозорими критеріальними рубриками та професійно-комунікативними бенчмарками (еталонами діалогів, звітів, інструктажів) у межах управлінського циклу неперервного покращення якості PDCA (Plan–Do–Check–Act). Тобто бенчмаркінговий підхід в англійськомовній підготовці майбутніх судномеханіків може бути схарактеризовано як спосіб організації підготовки, що передбачає виявлення розбіжностей між фактичними й очікуваними результатами, аналіз їхніх причин, надання зворотного зв’язку, коригування навчальної діяльності та повторне оцінювання. Вивчення освітніх практик забезпечує добір обґрунтованих педагогічних рішень, а їх адаптація до конкретних завдань створює підґрунтя для аналізу індивідуальних досягнень здобувачів. Узагальнення кращих практик ЛМА та ХДМА дало змогу виокремити комплекс еталонних орієнтирів якості, релевантних для дослідження: упровадження технології предметно-мовного інтегрованого навчання (CLIL) для поєднання технічних інженерних операцій із мовленнєвими діями; перехід від контролю окремих мовних одиниць до виконання практико- орієнтованих ситуаційних завдань і сценарного навчання; переорієнтація контрольно-оцінювальної системи на інструменти формувального оцінювання (використання прозорих критеріїв, рівневих дескрипторів, оцінювальних рубрик, систематичного зворотного зв’язку та взаємного партнерського рецензування робіт). Одержані за результатами інституційного зіставлення бенчмаркінгові орієнтири усувають механічне копіювання закордонного досвіду та виступають концептуальним підґрунтям нашого дослідження. Аналіз педагогічного досвіду англійськомовної підготовки здобувачів морської освіти доводить, що формування конкурентоспроможного судномеханіка досягається завдяки поєднанню міжнародних стандартів STCW/SMCP, технології CLIL, трирівневої наступності вивчення мови та симуляційного тренажерного навчання, де бенчмаркінговий підхід забезпечує системний контроль і неперервне вдосконалення результатів підготовки. У дисертації обґрунтовано зміст, структуру та діагностичні ознаки оцінювальної компетентності майбутніх судномеханіків як основний результат їхньої англійськомовної підготовки на засадах бенчмаркінгового підходу. Її розглянуто як інтеграцію здатності і готовності розуміти цілі та критерії виконання професійно орієнтованих англомовних завдань, зіставляти власні результати й результати інших здобувачів із визначеними орієнтирами якості, аргументувати оцінні судження, інтерпретувати зворотний зв’язок і коригувати навчальну діяльність. Виокремлено мотиваційно-ціннісний, когнітивно-змістовий, операційно-діяльнісний, оцінно-рефлексивний компоненти, критерії, показники й чотири рівні сформованості оцінювальної компетентності (високий, достатній, середній і низький). Обґрунтовано шість взаємопов’язаних педагогічних умов формування оцінювальної компетентності в англійськомовній підготовці майбутніх судномеханіків на засадах бенчмаркінгового підходу: формування позитивної мотивації до оцінювальної діяльності в англійськомовному середовищі; створення освітнього середовища, наближеного до реальних умов професійної діяльності судномеханіка; застосування інноваційних та інтерактивних методів навчання; інтеграція професійно-комунікативних бенчмарків і розроблених на їх основі рубрик у самооцінювання та взаємооцінювання результатів англійськомовної підготовки; застосування штучного інтелекту у системі взаємодії «викладач - здобувач освіти - здобувачі освіти - ШІ»; інтенсифікація англійськомовного освітнього середовища підготовки майбутніх судномеханіків. Розроблено структурно-функціональну модель, яка поєднує методологічно-цільовий, організаційно-змістовий, креативно-діяльнісний та оцінювально-результативний сегменти. Її методологічну основу становлять бенчмаркінговий, компетентнісний, системно-діяльнісний, культурологічний і рефлексивний підходи. Визначено зміст, форми, методи та засоби реалізації моделі, зокрема професійні кейси, рольові ігри, проєктні завдання, цифрові ресурси, рубрики, чек-листи й рефлексивні картки. Розроблено програму курсу професійного розвитку педагогічних працівників «Складові частини практичного заняття іноземної мови» обсягом 1 кредит ЄКТС (30 годин). Програмою передбачено очний, очно-дистанційний або дистанційний формат навчання. Її зміст спрямовано на вдосконалення вмінь викладачів структурувати практичне заняття, добирати вправи відповідно до рівня підготовленості здобувачів, організовувати навчальну взаємодію та використовувати мультимедійні засоби й можливості середовища Moodle. Окрему увагу приділено підготовці викладачів до використання професійно- комунікативних бенчмарків, рубрик із чотирма рівнями виконання та відповідними дескрипторами, а також чек-листів і карток для організації самооцінювання й взаємооцінювання здобувачів освіти. У дисертаційному дослідженні технології штучного інтелекту, зокрема генеративні моделі (ChatGPT), інтегровано в структуру розробленої автором моделі як інноваційний цифровий засіб оптимізації навчання та оцінювання. Використання ШІ здійснювалося в межах організаційно-змістового й креативно-діяльнісного сегментів моделі та виступало одним із практичних механізмів реалізації третьої педагогічної умови - застосування інноваційних методів навчання, цифрових платформ та інструментів формувального оцінювання. Також передбачено використання ШІ для навчальної підтримки та педагогічного супроводу викладача та критичного аналізу здобувачем отриманих рекомендацій. Послідовність роботи охоплює визначення критеріїв і бенчмарків, виконання завдання, аналіз результату, зворотний зв’язок, доопрацювання та повторне оцінювання. Розроблено й апробовано методичне забезпечення англійськомовної підготовки майбутніх судномеханіків, до якого належать професійно- комунікативні бенчмарки, рубрики з чотирма рівнями, чек-листи, картки Can Do Statements, інструменти само- та взаємооцінювання, професійні кейси, рольові й ділові ігри, проєктні та диференційовані завдання. У підсумковому оцінюванні використано чотири рівнозначні складники: самооцінювання, взаємооцінювання, оцінювання викладачем і тестування - по 25 % кожен. Для цифрової підтримки навчання й оцінювання застосовано Moodle, Google Classroom, LearningApps, Wordwall, Quizlet, Miro, Mentimeter та інші інтерактивні ресурси. Дослідно-експериментальну роботу проведено у 2023-2026 роках. У ній взяли участь 210 здобувачів освіти другого і третього курсів, об’єднаних у контрольні та експериментальні групи. Експеримент охоплював констатувальний, формувальний і підсумковий етапи. Динаміку сформованості оцінювальної компетентності аналізували окремо за кожним критерієм без обчислення інтегрального показника. На констатувальному етапі підтверджено загальну співмірність вихідних показників контрольних та експериментальних груп. Водночас виявлено недостатньо систематичне застосування формувального оцінювання, критеріїв, дескрипторів, бенчмарків і рубрик, а також недостатню готовність частини здобувачів до самооцінювання, взаємооцінювання, рефлексії та самокорекції. Після реалізації структурно-функціональної моделі й комплексу педагогічних умов в експериментальних групах зафіксовано більш помітну позитивну динаміку порівняно з контрольними. Статистично значущі міжгрупові відмінності встановлено за когнітивно-змістовим, операційно- діяльнісним та оцінно-рефлексивним критеріями. За мотиваційно-ціннісним критерієм виявлено позитивну описову тенденцію, однак підсумкова відмінність не досягла прийнятого рівня статистичної значущості. Підсумкове діагностування засвідчило більш виражену позитивну динаміку сформованості оцінювальної компетентності майбутніх судномеханіків на засадах бенчмаркінгового підходу в експериментальних групах. За об’єднаними даними встановлено статистично значущі міжгрупові відмінності за когнітивно-змістовим (χ² = 29,955; p < 0,001; V = 0,378), операційно-діяльнісним (χ² = 18,415; p < 0,001; V = 0,296) та оцінно- рефлексивним (χ² = 27,483; p < 0,001; V = 0,362) критеріями. За мотиваційно- ціннісним критерієм зафіксовано позитивну описову тенденцію, однак підсумкова відмінність не досягла прийнятого рівня статистичної значущості (χ² = 7,234; p = 0,065; V = 0,186). Отримані результати підтверджують ефективність цілісної організації підготовки; окремий внесок кожної педагогічної умови у забезпечення сформованості оцінювальної компетентності потребує подальшого вивчення. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання розробленої моделі, критеріально-діагностичного інструментарію, професійно-комунікативних бенчмарків, оцінювальних рубрик, чек-листів, цифрових ресурсів і методичних матеріалів у професійній підготовці майбутніх фахівців морської галузі та в системі підвищення кваліфікації викладачів. Проведена інтерпретація результатів дослідження дозволила підтвердити доцільність запропонованой моделі формування оцінювальнолї компетентності майбутніх судномеханіків в англійськомовній підготовці на засадах бенчмаркінгового підходу. Узагальнення результатів дослідження стало підґрунтям для формулювання наукових висновків, практичних рекомендацій щодо англійськомовної підготовки майбутніх судномеханіків та визначення перспектив подальших досліджень у сфері управління закладів морської галузі. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні вибірки досліджуваних, масштабуванні розробленої структурно-функціональної моделі на інші спеціальності, а також у довгостроковому моніторингу збереження рівня оцінювальної компетентності випускників під час їхньої реальної плавальної практики. Перспективним є розвиток цифрового супроводу освітнього бенчмаркінгу із застосуванням адаптивних систем, аналітики освітніх даних та інструментів штучного інтелекту для персоналізації зворотного зв’язку і прогнозування навчального поступу, а також подальше узгодження професійно-комунікативних бенчмарків та оцінювальних рубрик із міжнародними стандартами підготовки фахівців морської галузі. The dissertation provides a theoretical justification and experimental verification of the pedagogical conditions and a structural-functional model for developing the evaluative competence of future ship engineers during their English-language training, based on a benchmarking approach. The relevance of the chosen topic stems from a complex of interrelated factors, the primary one being that the training of maritime professionals is governed by international legal standards. As is well known, the professional activities of a modern ship engineer are strictly regulated by the requirements of the International Convention on Standards of Training, Certification and Watchkeeping for Seafarers (STCW 1978, as amended in Manila), the IMO Model Course 3.17 "Maritime English," and the Standard Marine Communication Phrases (IMO SMCP). For the modern Ukrainian ship engineer, mastering professional English is not merely an academic component but a fundamental factor in their professional competence and safety. Language serves as a critical operational tool for managing shipboard power plants and systems for ensuring vessel survivability. In extreme or emergency situations-such as an engine room fire, a fuel spill during bunkering, or main engine failure-any communicative inaccuracy or ambiguity poses a direct threat to human life, the safety of the vessel, and the environment. Furthermore, modern shipboard equipment requires technical documentation to be maintained exclusively in English, including completing engine room logbooks, interpreting operating manuals, preparing defect reports, and using maintenance checklists. Graduates of Ukrainian maritime education institutions enter the international labour market, where the ability to communicate professionally and constructively across cultures within multinational crews is a key prerequisite for professional mobility and employment with leading international shipowners. At the same time, an analysis of educational practice revealed a pronounced contradiction between demanding international requirements for professional language proficiency and the traditional predominance of summative assessment, which records grades without ensuring an analysis of the errors made. Thus, addressing the issue of future ship engineers’ English language training is therefore necessitated by both the international nature of maritime professional activities and increasing requirements for the overall quality of training. It also requires developing learners’ ability to analyse learning outcomes on a reasoned basis, engage in self-assessment and peer assessment, and use feedback to improve their performance. The study became particularly relevant under martial law and the forced relocation of Kherson State Maritime Academy. The expansion of methodological and instructional resources within the digital learning environment, including Moodle LMS, digital simulators, and virtual interaction platforms, made it possible to compensate for limited access to face-to-face simulator training and maintain a strong practical orientation in teaching, including English language training. These circumstances created an urgent need to reorient instruction towards formative assessment and develop cadets’ learner autonomy, reflection, self-assessment, and peer assessment skills. An analysis of educational research literature, regulatory documents, international requirements for seafarer training, and practical experience established the current state of research on the problem. The study attempts to demonstrate that an effective means of addressing this problem involves theoretically justifying, developing, and experimentally verifying a structural- functional model and pedagogical conditions for developing future ship engineers’ assessment competence based on the benchmarking approach. To clarify the meaning of the benchmarking approach in future marine engineers’ English language training, the dissertation examines key educational concepts. In particular, it establishes the role of pedagogical management as the organisational foundation for the systematic application of educational benchmarking through the interrelated functions of planning, organisation, motivation, monitoring, and instructional adjustment. Educational benchmarking is defined as a systematic, cyclical process of comparing educational practices, conditions, and learning outcomes against justified quality reference points. This process encompasses analysing discrepancies, adapting effective practices, implementing changes, and evaluating their effectiveness. In future ship engineers’ English language training, it involves comparing the outcomes of professionally oriented tasks performed in English against assessment criteria, level descriptors in assessment rubrics, and professional communication benchmarks, understood as examples of high-quality performance. The process includes identifying gaps between actual and expected outcomes, examining their causes, providing feedback, revising work, and reassessing performance. The dissertation interprets the benchmarking approach as a methodological approach to organising future ship engineers’ English language training through the systematic implementation of the educational benchmarking cycle. It combines the professional orientation of tasks, shared reference points for performance quality, and the use of comparison results to adjust learning activities. A distinction is made between the institutional level, involving a comparative analysis of higher education institutions’ educational programmes and teaching technologies, and the instructional assessment level, where the object of comparison is the individual learner’s outcomes. The study extends the benchmarking approach beyond institutional comparisons between universities to its direct application in teaching and learning. Its essence lies in learners’ systematic comparison of their own learning activities against transparent criterion-based rubrics and professional communication benchmarks, including model dialogues, reports, and briefings, within the PDCA cycle of continuous quality improvement (Plan - Do - Check - Act). Accordingly, the benchmarking approach in future ship engineers’ English language training can be characterised as a way of organising training that involves identifying discrepancies between actual and expected outcomes, analysing their causes, providing feedback, adjusting learning activities, and reassessing performance. Examining educational practices supports the selection of justified instructional solutions, while adapting them to specific tasks provides a foundation for analysing learners’ individual achievements. A synthesis of effective practices at the Lithuanian Maritime Academy and Kherson State Maritime Academy identified a set of quality reference points relevant to the study. These include implementing Content and Language Integrated Learning (CLIL) to combine technical engineering operations with language activities; moving from assessing isolated language items towards practice-oriented situational tasks and scenario-based learning; and reorienting assessment towards formative approaches through transparent criteria, level descriptors, assessment rubrics, systematic feedback, and collaborative peer review. The benchmarking reference points derived from institutional comparison provide a conceptual foundation for the study and guide the contextual adaptation of international practices rather than their mechanical replication. An analysis of teaching experience in maritime learners’ English language training indicates that developing competitive ship engineers requires combining international STCW/SMCP standards, CLIL, continuity across three levels of language learning, and simulator-based training. Within this framework, the benchmarking approach supports systematic monitoring and continuous improvement of training outcomes. The dissertation substantiates the content, structure, and diagnostic characteristics of future marine engineers’ assessment competence as the principal outcome of their English language training based on the benchmarking approach. This competence is conceptualised as an integration of the ability and readiness to understand the objectives and criteria for completing professionally oriented English language tasks, compare their own performance and that of other students against established quality benchmarks, justify evaluative judgements, interpret feedback, and adjust their learning activities. The motivational and value, cognitive and content, operational and activity, and assessment and reflection components are identified, along with the criteria, indicators, and four levels of assessment competence development (high, sufficient, intermediate, and low). Six interrelated pedagogical conditions for developing assessment competence in future ship engineers’ English language training based on the benchmarking approach are substantiated: fostering positive motivation towards assessment activities within an English language environment; creating a learning environment that approximates the actual conditions of ship engineers’ professional activities; applying innovative and interactive teaching methods; integrating professional communication benchmarks and the rubrics developed from them into self-assessment and peer assessment of English language training outcomes; using artificial intelligence within a “teacher - individual learner - peers - AI” interaction framework; and intensifying the English language learning environment for future ship engineers. A structural and functional model has been developed, integrating methodological and goal-oriented, organisational and content, creative and activity, and assessment and outcome segments. Its methodological foundation comprises benchmarking, competence-based, systemic and activity-based, cultural, and reflective approaches. The content, formats, methods, and tools for implementing the model have been defined, including professional case studies, role-playing activities, project tasks, digital resources, rubrics, checklists, and reflection cards. A professional development course programme for teaching staff entitled “Components of a Practical Foreign Language Lesson” has been developed, comprising 1 ECTS credit (30 hours). The programme provides for face-to-face, blended, or distance learning. Its content aims to enhance teachers’ ability to structure practical lessons, select exercises appropriate to students’ levels of preparedness, organise learning interactions, and use multimedia tools and the features of the Moodle learning environment. Particular attention is paid to preparing teachers to use professional communication benchmarks, rubrics with four performance levels and corresponding descriptors, as well as checklists and cards for organising students’ self-assessment and peer assessment. In the dissertation research, artificial intelligence technologies, particularly generative models (ChatGPT), have been integrated into the model developed by the author as an innovative digital tool for optimising learning and assessment. AI was used within the organisational and content and creative and activity segments of the model, serving as one of the practical mechanisms for implementing the third pedagogical condition – the use of innovative teaching methods, digital platforms, and formative assessment tools. Provision has also been made for using AI to support learning and teachers’ instructional guidance, with students critically analysing the recommendations received. The sequence of activities includes defining criteria and benchmarks, completing the task, analysing performance, providing feedback, revising the work, and reassessing performance. Teaching and assessment materials for future marine engineers’ English language training have been developed and piloted. These include professional communication benchmarks, rubrics with four performance levels, checklists, Can Do Statements cards, self-assessment and peer assessment tools, professional case studies, role-playing activities and business simulations, and project-based and differentiated tasks. Final assessment comprised four equally weighted components: self-assessment, peer assessment, teacher assessment, and testing, each accounting for 25%. Moodle, Google Classroom, LearningApps, Wordwall, Quizlet, Miro, Mentimeter, and other interactive resources were used to support teaching, learning, and assessment digitally. The experimental study was conducted between 2023 and 2026. It involved 210 second-year and third-year learners assigned to control and experimental groups. The experiment comprised baseline, intervention, and final assessment stages. Changes in assessment competence were analysed separately for each criterion without calculating a composite index. At the baseline stage, the initial indicators of the control and experimental groups were found to be generally comparable. However, the findings revealed insufficiently systematic use of formative assessment, criteria, descriptors, benchmarks, and rubrics, as well as limited readiness among some learners to engage in self-assessment, peer assessment, reflection, and self-correction. Following the implementation of the structural-functional model and the set of pedagogical conditions, the experimental groups demonstrated more pronounced positive changes than the control groups. Statistically significant between-group differences were established for the cognitive and content-related, operational and activity-based, and evaluative and reflective criteria. A positive descriptive trend was identified for the motivational and value-oriented criterion, although the final difference did not reach the adopted threshold of statistical significance. The final diagnostic assessment revealed a more pronounced positive trend in the development of future marine engineers’ assessment competence based on the benchmarking approach in the experimental groups. The pooled data revealed statistically significant between-group differences for the cognitive and content- related criterion (χ² = 29.955; p < 0.001; V = 0.378), the operational and activity- based criterion (χ² = 18.415; p < 0.001; V = 0.296), and the evaluative and reflective criterion (χ² = 27.483; p < 0.001; V = 0.362). For the motivational and value- oriented criterion, a positive descriptive trend was observed, but the final difference did not reach the adopted threshold of statistical significance (χ² = 7.234; p = 0.065; V = 0.186). These results support the effectiveness of the integrated organisation of training. The individual contribution of each pedagogical condition to the development of assessment competence requires further investigation. The practical significance of the study lies in the potential application of the developed model, criterion-based diagnostic tools, professional communication benchmarks, assessment rubrics, checklists, digital resources, and instructional materials in the professional training of future maritime specialists and in teachers’ continuing professional development. The interpretation of the findings supported the suitability of the proposed model for developing future ship engineers’ assessment competence in English language training based on the benchmarking approach. The synthesis of the results provided a foundation for formulating research conclusions, practical recommendations for future ship engineers’ English language training, and directions for further research into the management of maritime education institutions. Further research may involve expanding the study sample, extending the developed structural-functional model to other maritime specialisations, including Navigation and Marine Electrical Engineering, and conducting long-term monitoring of graduates’ assessment competence during actual seagoing practice. Other promising directions include developing digital support for educational benchmarking through adaptive systems, learning analytics, and artificial intelligence tools to personalise feedback and predict learning progress, as well as further aligning professional communication benchmarks and assessment rubrics with international standards for maritime professional training.Item БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТА АНАЛІЗ РЕНТИ: ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ(2017) Осадча, Т. С.Item БІОФІЛОСОФСЬКА ДОМІНАНТА ОСВІТНЬОЇ КОНЦЕПЦІЇ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА(2018) Костючков, С. К.; Kostyuchkov, S. K.У роботі на основі комплексного підходу до проблем сучасного освітнього процесу здійснено теоретичне обґрунтування біфілософської домінанти освітньої концепції в умовах становлення громадянського суспільства в Україні. Розроблено біофілософську освітню концепцію, що має прагматичну спрямованість у контексті становлення вітчизняного громадянського суспільства й полягає в розумінні сучасної освіти не тільки як процесу здобуття, накопичення та засвоєння знань, формування вмінь і навичок, а й як інструменту удосконалення адаптаційного механізму людини до постійно змінюваних умов навколишнього середовища. Розроблено теоретичну модель біосоціальної компетентності особистості в вітчизняному освітньому просторі, що охоплює певний комплекс базових параметрів, кожен із яких зумовлює формування конкретної компетенції, і розглядається як міра природовідповідності й адекватності людини сучасному рівню суспільного розвитку, стану матеріальної та духовної культури. В работе на основе комплексного подхода к проблемам современного образовательного процесса осуществлено теоретическое обоснование биофилософской доминанты образовательной концепции в условиях становления гражданского общества в Украине. Разработана биофилософская образовательная концепция, имеющая прагматическую направленность в контексте становления отечественного гражданского общества и заключающаяся в понимании современного образования не только как процесса приобретения, накопления и усвоения знаний, но и как инструмента усовершенствования адаптационного механизма человека к постоянно меняющимся условиям окружающей среды. Разработана модель биосоциальной компетентности личности в отечественном образовательном пространстве, охватывающая определенный комплекс базовых параметров, каждый из которых обуславливает формирование конкретной компетенции, и рассматривается как мера природосоответствия и адекватности человека современному уровню общественного развития, состояния материальной и духовной культуры. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy, specialty 09.00.10 – Philosophy of Education. – National Pedagogical Dragomanov University, Kyiv, 2018. In the thesis the substantiation of the bio-philosophical dominant idea of the educational concept in the conditions of formation of civil society, with the identification of social and regulatory features of education in this process, was made. The starting point of the thesis research is the hypothesis about the need in the conditions of formation of civil society to adjust through educational institutions, taking into account the complex biological and social nature of a man, biophilosophical, in particular, biopolitical aspects of social life, namely the birth rate, state of health, duration and quality of life In general, by raising the level of personal biosocial competence, as well as adapting the individual to a constantly changing world. It has been established that in the conditions of the third millennium the nature, under the influence of human activity, gradually becomes a counterproductive, relative to human, force that can substantially modify or even destroy the basis of the human life as a biological species; at the same time, the nature itself under the influence of economic activity is shifting towards irreversible degradation, forcing humanity to reflect on how to prevent or at least reduce the negative effects of these changes. Such a state of affairs actualizes the need for a scientific substantiation of the optimistic-generating and cultural-creative mode of a human in a modern globalized world that will allow the society to consolidate the efforts of conscious individuals to solve existential problems. In the thesis research the biophilosophical educational concept of a new civil society, which has a pragmatic orientation in the context of the formation of a domestic civil society, and lies in the understanding of modern education, not only as a process of obtaining, accumulation and learning of knowledge, the formation of skills and abilities, but also as an instrument for improving the adaptation mechanism to constantly changing environmental conditions, increasing the level of biosocial competence both as an individual and the human population in general, is developed. Taking into account the biopolitical aspect, the modes of socialization of a modern person, with a rather high level of autonomy of the individual in choosing political positions and the variability of internal preferences and beliefs have been determined through the functioning of educational institutions in the context of strategic tasks and global challenges of our time. It has been established that the anthropocultural dimension of philosophical and educational paradigms in the conditions of formation of civil society covers not only various aspects of personal and social life, but also concerns the provisions of the philosophy of education, the state of its resources – ideological, methodological – in the conditions of a globalized and informative world. Anthropocultural context of the formation of philosophical and educational paradigms in the conditions of formation of civil society led to consideration of the human nature, taking into account its dual nature essence – biological and social. On the basis of the analysis of the productivity of modern education in the context of person’s adaptation to life, new civilization conditions and the accumulation of socially significant personal knowledge, it has been proved that in today's conditions the role of education as a tool for improving the human adaptation mechanism to changeable environmental conditions is progressing; therefore – the progress of the educational system is almost impossible without taking into account the biopolitical context, since the biopolitics provides the opportunity to examine the individual simultaneously in the natural-biological and social spheres of its existence. The acceleration of civilization processes, the exacerbation of environmental problems, the exponential growth of information volume, the progressive movement towards integration and the creation of a unified world system, the large-scale introduction of knowledge-intensive and information technologies definitely affect the state and development of the educational system. In the thesis the specific laws that establish the necessary, general, essential links between the structural elements on which the social construction is constructed, have been formulated, the nature and vector of their synergy have been studied taking into account that social institutions, including educational ones, function for the sake of comprehensive human development with due regard to its complex biosocial nature. A philosophical rethinking of the phenomenon of biopolitics as a component of biophilosophical knowledge has been made, the validity of its ascendant principles and concepts in the biological and social sense regarding the role of the educational system and educational technologies has been determined. The theoretical model of biococial competence of a person for the domestic educational environment, covering a certain complex of basic parameters, each of which determines the formation of specific competence and is considered as a measure of natural correspondence and adequacy of the individual to the modern level of social development, the state of material and spiritual culture has been developed. The model of biosocial competence of a person proposed for the domestic educational environment is an organic component of the biophilosophical educational concept of a new civil society, which indicates the need to take into account biofilosophical dominant idea in the development of new philosophical and educational concepts in view of the anthropological and anthropogenic crises of the globalized world. The educational model is proposed to be considered as an adequate to a certain social space, attributed by certain ideas, norms and standards model of the mechanism for the transfer of knowledge, skills and abilities that increase the level of biosocial adaptability of the individual to the conditions of a dynamically changing ecosystem and society. In the thesis research the complex philosophical contemplation of the state of the modern educational system, as well as the role of the philosophy of education in the process of constructive and productive understanding of the directions and content of its development, taking into account not only the factors of political, economic, cultural or social content, but also the needs of the philosophy itself has been made. The problems and trends illustrated in the thesis give grounds to conclude that the system of interacting subjects - participants in the educational process is a complex, the constituent elements of which are the person, society, state and system of educational institutions. The conclusions obtained in the thesis have the nature of theoretical and methodological foundations of specific research in the field of bio-philosophy, philosophy of education, pedagogy, practical educational activity in the context of the formation of civil society in Ukraine. This vector can be the prospect of further research in the field of philosophy of education.Item ВЗАЄМОДІЯ СЛОВОТВОРЧИХ ЗАСОБІВ ІЗ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНОЮ ФУНКЦІЄЮ СУБ'ЄКТА(2004) Рембецька, О. В.; Рембецкая, О. В.; Rembetska, O. V.У дисертаційному дослідженні обґрунтовані теоретично засади функціональної взаємодії словотворчих засобів із семантико- синтаксичною функцією суб’єкта. Проаналізовано основні підходи до витлумачення понять словотвірної синонімії і словотвірної варіантності в українському мовознавстві, вказано на безпідставність кваліфікації спільнокореневих синонімів як словотвірних варіантів. З’ясовано семантичну специфіку діяча і носія стану, особливості їхньої словотвірної реалізації, встановлено потенціал корелятивних словотворчих суфіксів на позначення суб’єкта дії та суб’єкта стану, визначені межі їхнього функціонального зближення. Розмежовано синонімічні та псевдосинонімічні відношення між словотворчими суфіксами іменників, установлено основні тенденції в розвитку синонімії та варіантності словотворчих суфіксів іменників назв діяча та носія стану. Подано практичні рекомендації про доцільність вживання синонімічних іменникових суфіксів, ураховуючи нові тенденції їх функціонування в сучасній українській літературній мові.Item ЕЛЕКТРОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА ГЕМОДИНАМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ДІТЕЙ 8-12 РОКІВ З ПОРУШЕННЯМ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ(2013) Головченко, І. В.; Головченко, И. В.; Golovchenko, I. V.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук зі спеціальності 03.00.13 – фізіологія людини і тварин. – Херсонський державний університет, Херсон, 2013. Дана дисертаційна робота є дослідженням особливостей електричної активності головного мозку та церебральної гемодинаміки дітей 8-12 років з порушенням рухової активності центрального походження. Виявлено, що у дітей 8-12 років з порушенням рухової активності спостерігаються відхилення основних показників електричної активності мозку та церебральної гемодинаміки від показників дітей контрольної групи. Встановлено, що у дітей 8-12 років з порушенням рухової активності характерними є зміни електричної активності мозку, що обумовлені дизнейроонтгенезом неспецифічних ретикуло-кортикальних та таламо-кортикальних систем мозку та активацію лімбіконеокортикальної системи. Виявлено, що для дітей 8-12 років з порушенням рухової активності більш характерні зміни кровообігу у вертебрально-базилярній системі головного мозку, ніж у каротидній. Зміни окремих показників церебральної гемодинаміки, частіше ніж у дітей контрольної групи ведуть до змін загального кровообігу головного мозку. У дітей з порушенням рухової активності центрального походження відбувається міжсистемна динамічна перебудова взаємозв'язків між показниками електричної активності мозку та церебральної гемодинаміки з формуванням нових достовірно значущих позитивних і негативних кореляцій, що свідчить про прояв компенсаторно-пристосувальної реакції мозку в умовах дизонтогенетичного розвитку. Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.13 – физиология человека и животных. – Херсонский государственный университет, Херсон, 2013. Данная диссертационная работа является исследованием особенностей электрической активности головного мозга и церебральной гемодинамики детей 812 лет с нарушением двигательной активности центрального происхождения. Выявлено, что у детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности наблюдаются отклонения основных показателей электрической активности головного мозга и церебральной гемодинамики от показателей детей контрольной группы. У детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности вследствие ДЦП характерны изменения электрической активности мозга, обусловленные дизнейроонтогенезом неспецифических ретикуло-кортикальных и таламокортикальных систем мозга. На это указывают высокие показатели частотноамплитудных характеристик альфа-ритма в теменно-центральных областях коры с распространением на височные, тета- и дельта-колебаний – в теменных и затылочных областях; высокие показатели амплитуды биопотенциалов дельта- и тета-диапазонов в лобных областях коры головного мозга. Зарегистрированы комплексы моно- и полиморфной пароксизмальной электрической активности в передних областях мозга с фокусом активности в височных и высокие показатели частоты дельта- и тета-диапазонов в теменных и затылочных областях коры головного мозга, указывают на активацию лимбико-неокортикальных систем у детей с нарушением двигательной активности. Выявлены определенные половые различия у детей с нарушением двигательной активности в величинах частоты альфа- и бета-ритмов, которые больше у девочек, чем мальчиков с нарушением двигательной активности во всех отведениях ЭЭГ, за исключением левой височной и правой затылочной областей коры головного мозга. Выяснено, что выраженность дельта- и тета-колебаний больше у мальчиков, чем у девочек с нарушением двигательной активности, кроме дельта-диапазона в левой лобной области коры головного мозга. Мозговое кровообращение детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности характеризуется снижением артериального кровенаполнения и объемной скорости кровотока на фоне затруднения венозного оттока, что приводит к явлению венозного застоя и гипертонуса церебральных артерий. Церебральная гемодинамика детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности имеет половые особенности. В каротидной системе девочек в отличие от мальчиков с нарушением двигательной активности повышены артериальное кровенаполнение и объемная скорость кровотока левой гемисферы, периферическое сопротивление, тонус сосудов артериального типа мелкого калибра и объемная скорость кровотока правой гемисферы. Вертебро-базилярная система девочек, в отличие от мальчиков, характеризуется низкими значениями периферического сопротивления и тонуса сосудов артериального типа мелкого калибра в обоих гемисферах и уменьшением объемной скорости кровотока и артериального кровенаполнения – в правой гемисфере. У детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности изменения отдельных показателей церебральной гемодинамики чаще, чем у детей контрольной группы, ведут к изменениям общего кровообращения головного мозга. У детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности центрального генеза происходит межсистемная динамическая перестройка взаимосвязей между показателями электрической активности мозга и церебральной гемодинамики с формированием новых достоверно значимых положительных и отрицательных корреляций, что свидетельствует о проявлении компенсаторно-приспособительной реакции мозга в условиях дизонтогенетического развития. Dissertation for the receiving of scientific degree of candidate of biological sciences on specialty 03.00.13 – physiology of humans and animals. – Kherson State University, Kherson, 2013. This dissertation work is research of features of electric activity of cerebrum and cerebral hemodynamic of 8-12 aged children with violation of motive activity of central origin. It is estimated that 8-12 aged children with violation of motive activity have deviations of basic indexes of brain electric activity and cerebral hemodynamics from the indexes of control group children. It is found out that 8-12 aged children with violation of motive activity are characterized by changes of brain electric activity which can be explained by disneurongenesis of nonspecific reticulo-cortical and thalamo-cortical brain systems and activation of lymbico-neocortical system. It is estimated that 8-12 aged children with violation of motive activity have more characteristic changes of blood circulation in vertebral-basilar system of cerebrum than in carotid one. Changes of particular indexes of cerebral hemodynamics more often than for the children of control group conduce to the changes of general blood circulation of brain. Children with violation of motive activity of central origin have intersystem dynamic alteration of intercommunications between the indexes of electric brain activity and cerebral hemodynamics with leading to formation of new certain meaningful positive and negative correlations that shows compensate-adaptive brain reaction in the conditions of disontogenetic development.Item ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНА ТА ІДІОСТИЛІСТИЧНА СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДУ ФЕНТЕЗІ (на матеріалі англомовних текстів сучасної дитячої літератури та їх українських перекладів)(2014) Шапошник, О. М.Дисертація присвячена вивченню особливостей відтворення у перекладі жанрово-стилістичних ознак фентезі та авторового ідіостилю. Встановлено відмінності у жанрово-стилістичній домінанті фентезі у різних лінгвокультурних традиціях, а саме в англомовній та східнослов’янській, які обумовлюють коло перекладацьких труднощів при відтворенні фентезі, зокрема в англо-українському напрямі перекладу. Виокремлено інваріантні елементи хронотопного, характерологічного та лексико-семантичного контекстів фентезі та доведено необхідність їх адекватної передачі у ПТ. Досліджено особливості транспонування лексико-семантичного контексту ВТ фентезі з елементами наукової фантастики та встановлено межі втручання в авторовий ідіостиль при перекладі текстів фентезі у дитячій літературі. Диссертация посвящена изучению особенностей воссоздания в переводе жанрово-стилистических признаков фэнтези и авторского идиостиля. Выявлены отличия в жанрово-стилистической доминанте фэнтези в разных лингвокультурных традициях, а именно англоязычной и восточнославянской, которые обусловливают наличие переводческих трудностей при воссоздании фэнтези, в частности, и с английского языка на украинский. Установлены инвариантные элементы хронотопного, характерологического и лексико-семантического контекстов фэнтези, необходимые для достижения адекватного воспроизведения этого жанра в переводе. Исследованы особенности транспонирования лексико-семантического контекста исходного текста фэнтези с элементами научной фантастики и определена допустимая степень изменений авторского идиостиля в процессе перевода текстов фэнтези в детской литературе. This thesis highlights the peculiarities of fantasy translation as to its genre stylistic features and author’s style. The differences in genre stylistic dominant of fantasy in English-language linguistic and cultural tradition, on the one hand, and in east Slavic tradition, on the other, are distinguished. The divergent genre features of fantasy are revealed in chronotopical and personage contexts. The indicated distinctions in conception of fantasy and its genre stylistic characteristics in different linguistic and cultural traditions acquire primary significance from translational perspective. Theoretically the target text (TT) should correspond to genre stylistic stereotypes of the target audience. But it has been stated in the thesis that not all English texts of fantasy in case of reproductive translation into Ukrainian would respond to the genre stylistic expectations of the target audience. The discrepancy is considerable to such an extent that certain source texts (ST) of fantasy in English-language linguistic and cultural tradition according to its genre features, chronotopical and personage markers in particular, correlate with literary fairy tale in east Slavic linguistic and cultural tradition. It has been denoted that at the stage of pre-translation analysis the genre should be identified in terms of not the source, but target linguistic and cultural tradition. In order to satisfy the target audience’s expectations a translator should undertake translational adaptation that includes transformation / elimination of ST elements or amplification of the needed genre features in the TT. Otherwise, the TT should acquire another genre definition that is literary fairy tale. The invariant genre elements of fantasy that serve for adequate TT are determined in chronotopical, personage, lexical and semantic contexts. The invariant elements of chronotopical context are spatial markers (toponyms, toponyms-quaz) and time markers. Toponyms-quaz and time markers need accurate rendering of their meaning as these lexical units play an important role in representation of the secondary world in the text of fantasy. Taking into consideration the age of the recipients of children’s literature it becomes obvious that toponyms and toponyms-quaz are to be understandable for children. To reach this aim a translator should use word-for-word translation or resort to creative translation methods: amplification, transcription / transliteration + comments in the TT. The invariant elements of fantasy personage context are speaking names, mythological and folklore images. In the thesis it has been elucidated that for translation of speaking names both the meaning and the form are supposed to be important. Thus, for rendering of speaking names a translator may use word-for-word translation + intensification, substitution, including variants where substitution is based on the use of onomatopoeia. The adequate TT of fantasy should respond to not only genre and stylistic expectations of the target audience but also to its mythological and poetical stereotypes that are focused on mythological and folklore characters. In the thesis it is outlined the problem of lexical and semantic context rendering in mixed text types – those texts that combine both genre features of fantasy and science fiction. Thus, the invariant elements of fantasy in lexical and semantic context are as follows: realias, realias-quaz, genre marked lexical units. It has been also ascertained that the invariant elements of science fiction are realias-quaz, terms and genre marked lexical units. For rendering of such mixed text types it’s necessary not to substitute science fiction realias-quaz and genre marked lexical units for fantasy ones and vice versa as it leads to the destruction of the author’s message and may bring changes into lexical and semantic context as well as chronotopical and personage ones. The attention in the research work is also focused on the problem of the author’s style rendering within the peculiarities of children’s literature. It has been stated that amplification of phraseological units, emotive constructions, exclamations and questions in the TT is an acceptable transformation of the ST as it strengthens emotiveness and interaction of the text. But substitution of neutral words for vulgarisms in direct speech in the TT is considered to be inadmissible in children’s literature all the more it produces a negative effect on characters’ images.Item ЗАСОБИ ЕКСПРЕСИВІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ГАЗЕТНОГО ДИСКУРСУ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.(2011) Коваль, Т. Л.; Koval, T. L.У дисертації проаналізовано основні тенденції в мові медіа-текстів початку ХХІ століття; на основі аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми та власних пошуків дефінітивно визначено поняття “дискурс”; систематизовано й узагальнено методологічні підходи до засобів вираження експресії, розмежовано поняття “експресивність” та “емотивність”. Диссертация является первым в украинской лингвистической науке комплексным исследованием, в котором на принципиально новых основах рассмотрена сложная система средств выражения экспрессии в украинском газетном дискурсе начала ХХІ ст., обоснованы принципы их структурной и функциональной дифференциации, системно описаны средства выражения эмоциональной экспрессивности с учетом современных достижений теории речевой коммуникации; мотивирована взаимосвязь фонетических, морфологических, словообразовательных и синтаксических выразителей эмоциональной экспрессии в контексте газетно-публицистического текста. Basic tendencies in media-texts language of the 21st century beginning have been analyzed in a thesis; on the ground of the analysis of the science literature on the problem studied and on the personal research notion “discourse” has been determined in definition; methodological approaches to the means of expression formula have been systematized and summarized, notions “expressivity” and “emotivity” have been differentiated.Item КОГНІТИВНО-НАРАТОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ АНГЛІЙСЬКОМОВНИХ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ ДЛЯ ДІТЕЙ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНИХ ХУДОЖНІХ НАРАТИВІВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ)(2025) Андрєєва, М. А.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). – Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, Івано-Франківськ, 2025. Дисертацію присвячено виявленню когнітивних і наратологічних властивостей сучасних художніх текстів для дітей літературної традиції Великої Британії культурно-історичної епохи постмодернізму та її подальших відгалужень, зокрема, метамордернізму (Vermeulen & van den Akker, 2010), постпостмодернізму (Nealon, 2012), псевдомодернізму / діджиталмодернізму (Kirby, 2006). Матеріалом дослідження послугували сучасні художні тексти для дітей жанрів казки, короткого оповідання, ілюстровані художні тексти для дітей, а також художні тексти для дітей гібридних жанрів. Для дослідження було відібрано популярні художні тексти таких відомих авторів британської літературної традиції як Р. Дал (Roald Dahl), Е. Граветт (Emily Gravett), К. Коттл (Katie Cottle), М. Г. Леонард (M. G. (Maya Gabrielle) Leonard), Д. О’Лірі (Dermot O’Leary), Т. Персіваль (Tom Percival), З. Такер (Zoë Tucker). Усього було проаналізовано 37 джерел ілюстративного матеріалу. Метою дослідження є виявлення лінгвокогнітивних, наратологічних та мультимодальних властивостей художніх текстів для дітей Великої Британії періоду з XX по XXI ст. Теоретико-методологічною основою дослідження є наукові доробки класичних (Bal, 1985/2017; Chatman, 1980; Genette, 1982, 1983; Margolin, 2009; Prince, 1982; Rimmon-Kennan, 1989; Schmid, 2010), когнітивних (Бєлєхова, 2002a, 2002b; Fludernik, 1996, 2009; Herman, 2007, 2009a, 2009b, 2012; Nikolajeva, 2014; Palmer, 2002, 2004) та мультимодальних наратологів (Bell, 2019; Jewitt, 2009; Gibbons, 2010, 2012a, 2012b, 2016; Kress & Leeuwen, 1996/2006, 2001; Kress, 2009, 2010, 2012; Nikolajeva & Scott, 2000, 2001; Nørgaard, 2018; Page, 2010; Salisbury & Styles, 2012; Toolan, 2010); роботи, присвячені вивченню неприродних наративів та неконвенційних елементів у різножанрових художніх текстах (Alber, 2009, 2012, 2013a, 2013b, 2014, 2016; Alber & Heinze, 2011; Alber & Fludernik, 2010; Alber & Richardson, 2020; Alber et al, 2010, 2012, 2013, 2018; Iversen, 2013a, 2013b; Nielsen, 2011a, 2011b; Richardson, 2006, 2007, 2011, 2012a, 2012b, 2012c, 2012d, 2012e, 2015, 2016, 2020); праці, у яких було досліджено різні аспекти художніх текстів, зорієнтованих на дитячу читацьку аудиторію (Бєлєхова & Цапів, 2019; Єфименко, 2018; Ставенко, 2023; Цапів, 2018, 2019a, 2019b, 2019c, 2020; Coats, 2004; Horning, 1997/2010; Hunt, 1996; Lewis, 2001; Nodelman, 1988, 2008; Nodelman & Reimer, 2003; O’Sullivan, 2005; Painter, Martin & Unsworth, 2013; Propp, 1928/1968; Stephens, 1992; Zipes, 1979/2002, 1983, 2012). У річищі когнітивної наратології (Herman, 2007, 2009a, 2009b, 2012) у дослідженні визначено особливості формування персонажів художніх текстів для дітей, якими, як правило, постають діти або антропоморфні персонажі дитячого віку, що прагнуть самоусвідомлення, а також розуміння власних почуттів, емоцій і внутрішніх конфліктів. У контексті мультимодальної наратології (Bell, 2019; Jewitt, 2009; Gibbons, 2010, 2012a, 2012b, 2016; Kress & Leeuwen, 1996/2006, 2001; Kress, 2009, 2010, 2012; Nikolajeva & Scott, 2000, 2001; Nørgaard, 2018; Page, 2010; Salisbury & Styles, 2012; Toolan, 2010) було виявлено роль взаємодії вербального та візуального модусів у конструюванні смислів у художніх наративах для дітей (зокрема гендерного паритету, інклюзії, толерантності, різноманіття, емоційного благополуччя, самореалізації, допомоги довкіллю). Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу й додатку. У першому розділі «Теоретичні засади дослідження когнітивно-наратологічних властивостей англійськомовних художніх текстів для дітей» розкрито поняття наративу у річищі класичної і сучасної наратології; систематизовано посткласичні підходи до дослідження наративів (зокрема, когнітивний, неприродний (антиміметичний), феміністичний, трансмедіальний і мультимодальний); окреслено різні підходи до понять «наратор» та «нарататор» та їхню реалізацію у сучасних текстах для дітей; з’ясовано характерні риси художніх наративів культурно-історичної епохи постмодернізму та її подальших відгалужень, зокрема, у сучасних художніх текстах для дітей. У другому розділі «Методологія дослідження когнітивно-наратологічних властивостей англійськомовних художніх текстів для дітей» розроблено методику аналізування сучасних різножанрових художніх текстів для дітей, що охоплює чотири етапи: теоретико-аналітичний, наративно-конструювальний, лексико-стилістичний і мультимодальний. Перший, теоретико-аналітичний, етап аналізування включає в себе два кроки: узагальнення теоретико-методологічного апарату дослідження й обґрунтування вибору матеріалу дослідження. На першому кроці визначено такі ключові поняття дослідження як «наратор», «фокалізатор», «неприродний наратив», «міметичний наратив», «неміметичний наратив», «антиміметичний наратив», «конвенційність», «неконвенційність», «мультимодальність», «мультимодальна метафора», «художній текст для дітей», «ілюстрований художній текст для дітей». Другий крок теоретико-аналітичного етапу аналізування передбачає аргументацію відбору матеріалу дослідження. Корпус досліджуваних текстів складають художні наративи, написані відомими авторами британської Великої Британії, та які є популярними серед дитячої читацької аудиторії, мають переклади різними мовами, мультиплікаційні, цифрові, ігрові або кіно-адаптації, аудіо та відео формати, літературні нагороди, високий рівень рейтингування та світових продажів. Наративно-конструювальний етап передбачив фокусування на наративному конструюванні тексту: особливому стилі нарації наратором-дорослим через точку зору фокалізатора-дитини, засобах реалізації точки зору фокалізатора-дитини, а також виявленні неконвенційних елементів (відхід від стереотипізації персонажа-дитини, взаємодоповнення казкового й реального хронотопів, відображення актуальних тенденцій сучасного суспільства, зокрема, гендерного паритету, інклюзії, толерантності, різноманіття, емоційного благополуччя, самореалізації, захисту довкіллю). На лексико-стилістичному етапі аналізування було виявлено та схарактеризовано особливе мовлення сучасних художніх текстів для дітей, зокрема, чайлд-метафори, лексичні трансформації, гіперболи, іронію, а також способи реалізації комічних контекстів. На четвертому, мультимодальному етапі, було визначено роль взаємодії візуального та вербального модусів для створення унікальних смислів, які передають актуальні для сучасного світу тенденції: гендерну рівність, інклюзію, толерантність, різноманіття, емоційне благополуччя, самореалізацію, природозахисну діяльність. У третьому розділі «Конвенційні й неконвенційні смисли в художніх текстах для дітей» виявлено та охарактеризовано взаємодію природних та неприродних елементів у сучасних художніх текстах для дітей як їхню унікальну властивість. За Б. Річардсоном (Richardson, 2011), казки є переважно неміметичними наративами, які містять конвенційні неможливі елементи. До неміметичних елементів сучасних художніх текстів для дітей відносимо метаморфози персонажів, надприродних істот, антропоморфних звірів та комах. При цьому, у сучасних художніх текстах для дітей окрім казкових конвенційних неможливостей було виявлено також неприродні елементи, запозичені з інших жанрів. До запозичень з інших жанрів належать, зокрема, переміщення між світами (фентезі), польоти у космос та прибульці (наукова фантастика), шпигуни, таємні ордени, робота під прикриттям, деталізованість фізичних сутичок, пограбування та злочинні наміри зі світового панування (детектив). Взаємодія реальних та казкових елементів у сучасних художніх текстах для дітей полягає, зокрема, у конструюванні особливого художнього часу і простору (взаємопроникненні казкового та реального хронотопів, наслідуванні казковим світом реального часу і простору, а також розгортання казкових подій на тлі реальних топосів), прототипізації персонажів (використанні реально існуючих людей та тварин, історичних постатей і фольклорних персонажів як прототипів героїв художніх текстів), накладанні нових смислів на усталені образи персонажів, гармонійному поєднанні людського і тваринного в антропоморфних персонажах (поведінки, жестикуляції, вбрання, сімейних та дружніх стосунках, будови суспільства, соціальних нормах) У розділі розкрито специфіку персонажів-дітей у сучасних художніх текстах, а також важливу тематику, яка реалізується завдяки ним (зокрема, різноманіття, інклюзія, самоідентифікація, самореалізація, матеріальне неблагополуччя, соціальна несправедливість, неповна сім’я, дисфункційна сім’я, еко-активізм); досліджено та систематизовано опозиції персонажів; проведено екстралінгвістичний аналіз для визначення передумов популярності образу кота в британській лінгвокультурі. З’ясовано, що за допомогою анімалістичних персонажів, зображення їхнього суспільства, норм та стосунків, а також через розкриття точки зору фокалізатора-тварини, читачу-дитині пояснюються складні аспекти людського життя, наприклад, політика, дозвілля, соціокультурні норми, а також розкривається така важлива тема як людська жорстокість стосовно тварин. У роботі було виявлено та схарактеризовано лексико-семантичні особливості сучасних наративів, зорієнтованих на читача-дитину. Їхнє унікальне мовлення відображається, зокрема, у чайлд-метафорах, лексичних трансформаціях різних видів, гіперболах, іронії, персоніфікації, метонімії, грі слів. У четвертому розділі «Концепція різноманіття, інклюзії та емоційного благополуччя у сучасних художніх текстах для дітей» досліджено та з’ясовано особливості наративного конструювання художніх текстів для дітей із тематикою різноманіття, гендерної та расової рівності й інклюзії; здійснено екстралінгвістичний аналіз, зокрема, розглянуто нормативні документів, які є основоположними для регуляції цих принципів у сучасному суспільстві; виявлено відхід від стереотипізації персонажів та їхнє гендерне та расове урізноманітнення. У розділі розкрито унікальне для сучасних художніх текстів для дітей смислотворення за допомогою взаємодії вербального та візуального образів. Виявлено, що через «тіньові наративи» (Цапів, 2020) (інформацію, закодовану у візуальній складовій, без залучення вербальної), реалізуються важливі теми, як расове різноманіття (зокрема, міжрасова дружба й міжрасова сім’я), гендерна рівність (зокрема, міжгендерна дружба та руйнація гендерних стереотипів щодо професійної діяльності, хобі та зацікавлень), інклюзія і важливість людської єдності у подоланні глобальних проблем. У розділі також запропоновано та обґрунтовано поняття «мультимодальна синестезія», яка активізує одні органи чуття через інші, зокрема, активізацію емпатії читача-дитини через візуальні образи. Дисертаційне дослідження засвідчило, що сучасні художні тексти для дітей вирізняються своєю динамічністю, неконвенційністю, мультимодальністю, унікальністю тематики (до якої зокрема відносимо гендерний паритет, інклюзивність, різноманіття, толерантність, емоційне благополуччя, а також еко-активістську діяльність та захист довкілля), переосмислення стереотипних персонажів, взаємопроникнення казкового і реального хронотопів. Також властивістю сучасних художніх текстів для дітей вважаємо зміну фокусу від традиційного протистояння Добра і Зла (зовнішнього конфлікту), на взаємодію дитини зі своїм внутрішнім світом, її почуттями та емоціями. Thesis for the degree of Doctor of Philosophy in Philology: Specialty 035 Philology (03 Humanities). – Kherson State University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, Ivano-Frankivsk, 2025. The dissertation focuses on identification of cognitive and narratological properties of modern literary texts for children of the British literary tradition, embracing the narratives of the cultural and historical epoch of postmodernism and its subsequent offshoots, in particular, metamodernism (Vermeulen & van den Akker, 2010), post-postmodernism (Nealon, 2012), pseudomodernism / digimodernism (Kirby, 2006). A case study of the research has been constituted by modern literary texts for children in the genres of fairy tales, short stories, illustrated literary texts for children, and literary texts for children of hybrid genres. For the study, we selected popular fiction narratives by such well-known authors of the British literary tradition as R. Dahl, E. Gravett, K. Cottle, M. G. Leonard, D. O’Leary, T. Percival, and Z. Tucker. A total of 37 sources of illustrative material were analysed. The study aims to identify the linguistic, cognitive, narrative and multimodal characteristics of the 19th–21st-century British literary texts for children. The theoretical and methodological basis of the study is the scientific papers of classical (Bal, 2017; Genette, 1982, 1983; Margolin, 2009; Prince, 1982; Schmid, 2010), cognitive (Бєлєхова, 2002a, 2002b; Fludernik, 1996, 2009; Herman, 2007, 2009a, 2009b, 2012; Nikolajeva, 2014; Palmer, 2002, 2004) and multimodal narratologists (Bell, 2019; Jewitt, 2009; Gibbons, 2010, 2012a, 2012b, 2016; Kress & Leeuwen, 1996/2006, 2001; Kress, 2009, 2010, 2012; Nikolajeva & Scott, 2000, 2001; Nørgaard, 2018; Page, 2010; Salisbury & Styles, 2012; Toolan, 2010); studies on unnatural narratives and unconventional elements in different genres of fiction (Alber, 2009, 2012, 2013a, 2013b, 2014, 2016; Alber & Heinze, 2011; Alber & Fludernik, 2010; Alber & Richardson, 2020; Alber et al, 2010, 2012, 2013, 2018; Iversen, 2013a, 2013b; Nielsen, 2011a, 2011b; Richardson, 2006, 2007, 2011, 2012a, 2012b, 2012c, 2012d, 2012e, 2015, 2016, 2020); as well as research on various aspects of literary texts aimed at child-reader (Бєлєхова & Цапів, 2019; Єфименко, 2018; Ставенко, 2023; Цапів, 2018, 2019a, 2019b, 2019c, 2020; Coats, 2004; Horning, 1997/2010; Hunt, 1996; Lewis, 2001; Nodelman, 1988, 2008; Nodelman & Reimer, 2003; O’Sullivan, 2005; Painter, Martin & Unsworth, 2013; Propp, 1928/1968; Stephens, 1992; Zipes, 1979/2002, 1983, 2012). In line with cognitive narratology (Herman, 2007, 2009a, 2009b, 2012), the study identifies the peculiarities of the formation of characters in literary texts for children, who are usually depicted as children or anthropomorphic characters of childhood, and who seek self-awareness, as well as understanding of their feelings, emotions and internal conflicts. In the context of multimodal narratology (Bell, 2019; Jewitt, 2009; Gibbons, 2010, 2012a, 2012b, 2016; Kress & Leeuwen, 1996/2006, 2001; Kress, 2009, 2010, 2012; Nikolajeva & Scott, 2000, 2001; Nørgaard, 2018; Page, 2010; Salisbury & Styles, 2012; Toolan, 2010) the role of the cooperation of verbal and visual modes in the construction of meanings in fiction narratives for children (in particular, gender parity, inclusion, tolerance, diversity, emotional well-being, self-realisation, and environmental assistance) was revealed. The work consists of an Introduction, four chapters, General conclusions, References, a List of Illustrative Materials, and an Appendix. The first chapter “Theoretical Background of the Research of Cognitive and Narrative Characteristics of Anglophone Literary Texts for Children” discusses the notion of narrative in the context of structural and poststructural narratology; systematises post-classical approaches to the study of narratives (in particular, cognitive, unnatural (antimimetic), feminist, transmedial and multimodal approaches); outlines different approaches to the concepts of “narrator” and “narratee” and their implementation in modern literary texts for children; identifies the peculiar features of fiction narratives of postmodernism and its later developments, specifically in modern literary texts for children. The second chapter “Methodology of the Research of Cognitive and Narratological Characteristics of Anglophone Literary Texts for Children” develops a methodology for analysing modern multigenre fiction narratives for children, which includes four stages: theoretical and analytical, narrative and constructive, lexical and stylistic, and multimodal. The first, theoretical and analytical, stage of the analysis includes two steps: generalisation of the theoretical and methodological apparatus of the study and justification of the choice of the case study. The first step defines the following key concepts of the research: “narrator”, “focalizer”, “unnatural narrative”, “mimetic narrative”, “non-mimetic narrative”, “anti-mimetic narrative”, “conventionality”, “unconventionality”, “multimodality”, “multimodal metaphor”, “literary text for children”, “illustrated literary text for children”. The second step of the theoretical and analytical stage of the analysis involves the argumentation of the case study selection. The literary texts under study include fictional narratives written by well-known British authors, popular among children's readers, translated into different languages, received literary awards, have high ratings and global sales, have been made into animated, digital, game or film adaptations, as well as audio and video formats. The narrative and constructive stage involves focusing on the narrative construction of the text (a special style of narration by the adult narrator through the point of view of the child-focalizer), the means of implementing the point of view of the child-focalizer, and the identification of non-conventional elements of modern literary texts for children (departure from stereotypic child-characters, complementing fairy-tale and realistic chronotopes, reflecting current trends in modern society, in particular, gender parity, inclusion, tolerance, diversity, emotional well-being, self-realisation, and environmental protection). The lexical and stylistic stage of the analysis focuses on identifying and characterising the special language of modern literary texts for children, particularly, child-metaphors, lexical transformations, hyperbole, irony, and ways of implementing comic contexts. The fourth, multimodal stage, determines the role of cooperation between visual and verbal modes for creating unique meanings and conveying trends relevant to the modern world: gender equality, inclusion, tolerance, diversity, emotional well-being, self-realisation, and environmental protection. The third chapter “Conventional and Unconventional Meanings in Literary Texts for Children” identifies and characterises the interaction of natural and unnatural elements in contemporary fiction texts for children as their unique feature. According to B. Richardson (Richardson, 2011), fairy tales are predominantly non-mimetic narratives that contain conventional impossible elements. The non-mimetic elements of contemporary fiction texts for children include character metamorphoses, supernatural creatures, anthropomorphic animals and insects. At the same time, in addition to fairy tale conventional impossibilities, unnatural elements borrowed from other genres were also found in modern fiction narratives for children. The borrowings from other genres include, in particular, travelling between worlds (fantasy), space travel and aliens (science fiction), spies, secret orders, undercover work, detailed physical fights, robberies and criminal intentions for world domination (detective). The interaction of realistic and fairy-tale elements in modern literary texts for children lies, in particular, in the construction of special fictional time and space (interpenetration of fairy-tale and real chronotopes, imitation of real time and space by the fairy-tale world, as well as unfolding of fairy-tale events against the background of real places), prototyping of characters (use of real people and animals, historical figures and folklore characters as prototypes of characters in literary texts), imposing new meanings on established character images, harmonious combination of human and animal in anthropomorphic characters (behaviour, gestures, attire, family and friendship relations, society structure, social norms). The chapter reveals the specificity of child-characters in modern literary texts, as well as important themes that are realised through them (in particular, diversity, inclusion, self-identification, self-realisation, material disadvantage, social injustice, single-parent family, dysfunctional family, eco-activism); investigates and systematises the opposition of characters; carries out an extralinguistic analysis to determine the prerequisites for the popularity of the cat image in British linguistic culture. It has been found that animalistic characters, the depiction of their society, norms and relationships, as well as the disclosure of the point of view of the animal focalizer, help to explain to the child-reader such complex aspects of human life as politics, leisure, social and cultural norms, and important topic of human cruelty to animals. The study identified and characterized lexical and semantic features of modern literary texts aimed at child-readers. Such features include, in paticular, child-metaphors, various types of lexical transformations, hyperbole, irony, personification, metonymy, and play on words. The fourth chapter “The Idea of Diversity, Inclusion, and Emotional Well-Being in Modern Literary Texts for Children” investigates and clarifies the peculiarities of narrative construction of fiction texts for children with the themes of diversity, gender and racial equality and inclusion; conducts an extralinguistic analysis, in particular, considers the normative documents that are fundamental to the regulation of these principles in modern society; reveals a departure from stereotyping of characters, as well as their gender and racial diversification. The chapter reveals the unique meaning-making of modern literary texts for children through the cooperation of verbal and visual modes. It has been found that through “shadow narratives” (Tsapiv, 2020) (information encoded in the visual component without the involvement of the verbal component), important topics such as racial diversity (in particular, interracial friendship and interracial family), gender equality (in particular, intergender friendship and the destruction of gender stereotypes about professional activities, hobbies and interests), inclusion and the importance of human unity in overcoming global problems are implemented. The chapter also proposes and substantiates the concept of “multimodal synesthesia”, which activates some senses through others, in particular, the activation of the empathy of the reader-child through visual images. The paper determines that modern literary narratives oriented towards the child-reader have a unique language, which is reflected, in particular, in child-metaphors, lexical transformations of various kinds, hyperbole, irony, personification, metonymy, and wordplay. The research has shown that modern literary texts for children are distinguished by their dynamism, unconventionality, multimodality, and uniqueness of themes (which include gender parity, inclusion, diversity, tolerance, emotional well-being, as well as eco-activism and environmental protection), rethinking of stereotypical characters, and the interpenetration of fairy-tale and real chronotopes. Another important feature of modern literary texts for children is a shift in focus from the traditional confrontation between Good and Evil (external conflict) to the child's interaction with his or her inner world, feelings and emotions.Item КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОКАЗІОНАЛЬНИХ СКЛАДНИХ СЛІВ У ГАЗЕТНОМУ ДИСКУРСІ ПОЧАТКУ ХХІ СТОРІЧЧЯ(2025) Попкова, О. А.Комунікативно-прагматичний потенціал оказіональних складних слів у газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). – Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, Івано-Франківськ, 2025. Дисертацію присвячено дослідженню складних слів-оказіоналізмів, зафіксованих у газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя. Увагу сфокусовано на дериваційних, структурно-семантичних, формально-граматичних та комунікативно-прагматичних (функціонально-стилістичних, семантико- стилістичних) особливостях оказіональних складних слів у газетних текстах початку ХХІ сторіччя. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в лінгвоукраїністиці диференційовано оказіоналізми-складні слова обмеженої сфери породження та уживання як такі, що є носіями різних часових маркерів їх появи в узусі та закріплення в писемному газетному дискурсі перших десятиліть ХХІ ст. При цьому стверджено, що такі текстові одиниці є номінаціями, що поєднують два компоненти без видимих синтаксичних відносин (під час формально- граматичного аналізу застосовано структурно-граматичний підхід до характеристики мотивувальних основ з певними синтаксичними зв’язками – сурядним та підрядним), котрі зреалізовують не так логічне, як емоційно- образне сприйняття інформації. Дисертація є першим комплексним дослідженням комунікативно- прагматичних характеристик оказіональних складних слів на підставі їх структурно-семантичних, семантико-стилістичних, формально-граматичних і функціонально-стилістичних особливостей творення та уживання в сучасному газетному дискурсі. Комунікативно-прагматичний підхід до газетного дискурсу потрактовано широко з урахуванням його інформативності, інтенційності, впливу, які реалізуються за певних функціонально-семантичних навантажень конкретних текстових одиниць мови з урахуванням екстралінгвальних чинників. Вихідним стало положення про те, що центральна одиниця газетного дискурсу – текст (або застиглий дискурс), у якому актуалізовані певні лексико- семантичні складники відповідно до комунікативно-прагматичних завдань тексту як діалогічної єдності, яку моделюють «автор – деперсоналізований читач». Саме складні слова – оказіоналізми, які засвідчують активність продуктивних і непродуктивних моделей українського словотворення – беруть на себе важливу роль засобу і номінації, що привертає увагу читача, і засобу оцінки явищ, подій, осіб, і засобу експресивізації контексту. Побіжно вони виявляють креативність журналістів-медійників. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі «Теоретико-методологійні засади дослідження оказіональних складних слів у комунікативно-прагматичному аспекті» розкрито інтерпретації ключових понять «комунікація», «прагматика», «газетний дискурс». Окрему увагу звернено на комунікативно-прагматичні параметри функціонально-стильових різновидів мови, проаналізовано вплив екстралінгвальних та інтралінгвальних чинників на розвиток мови та формування складних оказіоналізмів. Акцентовано на тлумаченні дефініцій понять «складне слово», «оказіоналізм», а також запропоновано власне тлумачення терміна «складне слово», «складний оказіоналізм», схарактеризовано параметри оказіональних складних слів, «потенційних» складних слів, складних неологізмів. Другий розділ «Сучасні тенденції творення оказіональних складних слів в українському газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя» присвячено дослідженню активності оказіональних номінацій у сучасному газетному дискурсі, виявлено результативність моделей у творенні оказіональних іменників-композитів, серед яких переважають контамінація й аналогія. Встановлено, що основоскладання є ефективним способом творення складних оказіональних прикметників, серед яких переважають моделі на основі підрядного зв’язку, а менш продуктивними є оказіональні прикметники, що виникли на основі сурядного зв’язку. Констатовано, що переважна більшість оказіональних одиниць у медіатекстах досліджуваного періоду є стилістично маркованою із виразним експресивним та оцінним забарвленням. Увесь масив зафіксованих у газетному дискурсі початку ХХІ ст. оказіоналізмів-складних слів розподілено на дві групи за провідними актуальними для початку ХХІ ст. способами творення оказіональних складних лексем (композити та юкстапозити), здійснено дистрибуцію відповідних номінацій за лексико-тематичними групами, запропоновано семантизацію кожної лексичної одиниці, що в подальшому може прислужитися для створення словників активної лексики досліджуваного періоду. Наголошено на таких комунікативно-прагматичних особливостях творення та вживання досліджуваних лексем: (1) прагнення журналістів до оригінального висвітлення загальнодоступної інформації та її неочікуваної оцінки з метою привернення уваги читачів, що посилює комунікативно- прагматичні функції оказіоналізмів; (2) стилістичне увиразнення функцій номінацій особи-діяча, назв нових реалій чи суспільно-політичних, культурних процесів (цю функцію виконують оказіональні іменники); (3) актуалізація в оказіональних номінаціях-прикметниках широкого спектру відносно-якісних ознак осіб та реалій; (4) виразна соціальна конотація семантики іменникового і прикметникового оказіонального словотвору. У третьому розділі «Комунікативне навантаження та прагматика оказіональних складних слів в українському газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя» диференційовано складні оказіоналізми з огляду на їх раціональність та ірраціональність, розмовність, просторічність, іронічність, зневажливість, епатажність тощо. Простежено, що в основу типологізації комунікативно-прагматичних функцій, реалізованих складними словами в сучасному українському газетному дискурсі, покладено властивості оказіоналізмів-складних слів транслювати негативні та позитивні цінності сучасного буття (раціональна оцінність номінацій). Розширено потрактування аналізованих лексем з комунікативно-прагматичними ознаками як носіїв ірраціональної оцінки, що мають два вектори реалізації: 1) номінації з емоційно-оцінним колоритом; 2) номінації, що позначають нереальні явища, предмети і под., які не можна збагнути розумом, не можна побачити в реальності (фактично міфоніми). Установлено, що прагматику стилістичних регістрів у семантиці оказіоналізмів репрезентували номінації із розмовною та книжною маркованістю, а також просторічні назви зі зневажливою, вульгаризованою, жаргонізованою експресією та іронічні найменування, спродуковані щодо вираження оцінки осіб за їхніми посадами, суспільними функціями тощо. Зауважено, що оказіоналізми-складні слова – це і назви з ознаками графічної капіталізації (мовна гра із виділенням семантично і стилістично навантажених основ як носіїв негативної актуалізації). Стилістична функція тих чи тих оказіоналізмів-складних слів увиразнена вживанням лапок. Встановлено, що частина залапкованих оказіоналізмів оформлена поза правилами і не відповідає принципам графічної норми української літературної мови щодо вживання лапок у власних і загальних назвах. Відзначено, що провідна прагматична функція оказіональних номінацій- складних слів, засвідчених у сучасному газетному дискурсі, пов’язана з реалізацією інтенції впливу, особливістю якої є орієнтація на персонологійність, тобто спрямування інформації до конкретного читача (стратегія взаємодії з читацькою аудиторією) і моделювання суспільної думки про конкретного політичного чи суспільного лідера, чиновника, учасника соціально-економічних, громадських рухів тощо. Отже, орієнтація на людину приватну також простежується щодо структурно-семантичних особливостей оказіональних номінацій. Засвідчено, що газетна інформативність має ознаки епатажності, зневажливо-іронічної, вульгарно-згрубілої оцінності частини засвідчених оказіональних слововживань. Практична цінність одержаних результатів зумовлена можливістю їх використання під час викладання курсів сучасної української літературної мови, зокрема зі словотвору, для створення спецкурсів із лінгвостилістики, лінгвоаналізу, прагмалінгвістики, теорії комунікації, теорії номінації, неології та лексикології української мови, для читання спецкурсів та спецсемінарів з дериватології, для написання курсових і кваліфікаційних робіт. Зафіксовані в ході дослідження лексичні інновації можуть прислужитися для укладання словників неологізмів, а також у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів. Отже, дослідження оказіональних складних слів у газетному дискурсі початку ХХІ ст. дало змогу визначити основні тенденції творення новітніх номінацій, наслідування моделей словотворення європейських мов, окреслити комунікативно-прагматичне навантаження неолексем як складників суспільно- політичного словника мови української преси. Укладений індекс оказіоналізмів-складних слів засвідчив масив позасловникової лексики, що має переважно ознаки актуальної в сучасній мовній практиці. Communicative and Pragmatic Potential of Occasional Compound Words in Newspaper Discourse of the Early 21st Century. – Qualification research thesis submitted as a manuscript. Dissertation submitted for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 035 Philology (03 Humanities). – Kherson State University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, Ivano-Frankivsk, 2025. The dissertation deals with the study of occasional compound words recorded in newspaper discourse at the beginning of the 21st century. The research focuses on derivational, structural and semantic, formal and grammatical, communicative and pragmatic (functional and stylistic, semantic and stylistic) features of occasional compound words in the early 21st-century newspaper texts. The scientific novelty of the research is determined by the fact that, for the first time in Ukrainian linguistics, occasional compound words limited to a specific domain of origin and use have been differentiated as carriers of various temporal markers of their emergence in usage and consolidation in the written newspaper discourse of the early decades of the 21st century. It is asserted that such textual units function as nominations combining two components without explicit syntactic relations (in the course of formal and grammatical analysis, structural and grammatical approach is applied to characterize the motivational bases with certain syntactic relations – both coordinate and subordinate), which tend to realize not logical but rather emotionally figurative perception of information. The dissertation represents the first comprehensive study of the communicative and pragmatic characteristics of occasional compound words based on their structural and semantic, semantic and stylistic, formal and grammatical, functional and stylistic features of formation and usage in contemporary newspaper discourse. The communicative and pragmatic approach to newspaper discourse is interpreted broadly, taking into account its informativeness, intentionality and influence, which have been realized through certain functional and semantic loads of specific language units in texts, considering extralinguistic factors. The study starts with the premise that the central unit of newspaper discourse is the text (or “frozen” discourse), in which certain lexical and semantic components are actualized according to the communicative and pragmatic tasks of the text as a dialogical unity modeled by the “author – depersonalized reader”. It is the compound words – occasionalisms, which reflect the activity of both productive and non- productive models of Ukrainian word formation – that play an important role as a means of nomination, attracting the reader’s attention, as well as a tool for evaluating phenomena, events, individuals, and for expressing the context. Indirectly, they demonstrate the creativity of media journalists. The structure of the dissertation consists of an introduction, three chapters, general conclusions, a list of references and appendices. The first chapter “Theoretical and Methodological Foundations of the Study of Occasional Compound Words in the Communicative and Pragmatic Aspect” discusses the interpretations of key concepts such as “communication”, “pragmatics,” and “newspaper discourse”. Special attention has been given to communicative and pragmatic parameters of functional and stylistic varieties of language; the influence of extralinguistic and intralinguistic factors on language development and the formation of compound occasionalisms has been analyzed. Emphasis is placed on the interpretation of definitions of the concept “compound word”; an authorial interpretation of the term has been proposed, and the parameters of occasional compound words, “potential” compound words and complex neologisms have been characterized. The second chapter “Modern Trends in the Formation of Occasional Compound Words in Ukrainian Newspaper Discourse of the Early 21st Century” deals with the study of the activity of occasional nominations in contemporary newspaper discourse. The effectiveness of models in the formation of occasional compound nouns has been revealed, with contamination and analogy being the prevailing models. It has been established that compound word formation is an effective way to create complex occasional adjectives, most of which are based on subordinate relationships, while occasional adjectives formed using coordinate relationships are less productive. The study also concludes that the overwhelming majority of occasional units in the media texts of the researched period is stylistically marked with clear expressive and evaluative connotations. The entire array of occasionalisms-compound words recorded in newspaper discourse of the early 21st century has been divided into two groups according to the leading methods of creating occasional complex lexemes (compounds and juxtapositions). The distribution of corresponding nominations by lexical and thematic groups has been carried out, and the semantic analysis of each lexical unit has been suggested. This can further contribute to the creation of a dictionary of active vocabulary from the studied period. The following communicative and pragmatic features of the creation and use of the studied lexemes are emphasized: (1) journalists’ desire for original coverage of publicly available information and its unexpected assessment in order to attract readers’ attention, which enhances the communicative and pragmatic functions of occasionalisms; (2) stylistic emphasis on the functions of nominations of a person, names of new realities or social and political, cultural processes (this function is performed by occasional nouns); (3) actualization in occasional nominations- adjectives of a wide range of relatively qualitative features of persons and realities; (4) distinct social connotations in the semantics of nominal and adjectival occasional word formation. In the third chapter “Communicative Load and Pragmatics of Occasional Compound Words in Ukrainian Newspaper Discourse of the Early 21st Century” occasional compounds are differentiated according to their rationality and irrationality, colloquialism, vulgarity, irony, derogatory connotation, extravagance, etc. It has been traced that the typologization of communicative and pragmatic functions realized by compound words in contemporary Ukrainian newspaper discourse is based on the properties of occasionalisms-compound words to transmit negative and positive values of modern existence (rational evaluation of nominations). The interpretation of the analyzed lexemes with communicative and pragmatic features has been expanded to include carriers of irrational evaluation, which have two vectors of realization: 1) nominations with emotional and evaluative connotations; 2) nominations denoting unreal phenomena, objects, etc., that cannot be comprehended by reason or seen in reality (essentially mythonyms). It has been established that the pragmatics of stylistic registers in the semantics of occasionalisms was represented by nominations with colloquial and bookish markers, as well as vulgar names with derogatory, vulgarized, jargonized expressions and ironic denominations, produced in relation to expressing evaluation of individuals based on their positions, social functions, etc. It has been noted that occasionalisms-compound words also include names with features of graphic capitalization (language play through the emphasis of semantically and stylistically loaded stems as carriers of negative actualization). The stylistic function of certain occasionalisms-compound words is emphasized by the use of quotation marks. It has been found that some of the quoted occasionalisms are formatted outside of standard rules and do not conform to the graphic norms of the Ukrainian literary language regarding the use of quotation marks in proper and common nouns. It has been emphasized that the leading pragmatic function of occasional nomination-compound words, documented in contemporary newspaper discourse, is linked to the realization of the intent to influence, with a focus on personalization, that is, directing the information to a specific reader (the strategy of interaction with the reading audience) and modeling public opinion about a specific political or social leader, official, or participant in social and economic, as well as public movements, etc. Therefore, the orientation towards private individuals is also traced in the structural and semantic features of occasional nominations. It has been confirmed that newspaper informativeness has elements of exhibitionism, with derogatory and ironic, vulgar and rough evaluative shades in some of the occasional word usages. The practical value of the results obtained has been determined by their potential use in teaching courses on the contemporary Ukrainian literary language, particularly in word formation, for creating specialized courses in linguo-stylistics, linguistic analysis, pragmalinguistics, theory of communication, theory of nomination, neology, and lexicology of the Ukrainian language, as well as for reading specialized courses and seminars in derivatology and for writing term papers and theses. The lexical innovations recorded during the research can be useful in compiling dictionaries of neologisms, as well as in scientific research by students and graduate students. Thus, the study of occasional compound words in newspaper discourse of the early 21st century has made it possible to identify the main trends in the creation of new nominations, the imitation of word-formation models of European languages, and to outline the communicative and pragmatic load of neologisms as components of the social and political vocabulary of the Ukrainian press. The compiled index of occasionalisms-compound words has confirmed the presence of a mass of extra- dictionary vocabulary, which predominantly exhibits characteristics of being current in contemporary linguistic practice.Item Item Конспект 1.1.(2025-12-18) Саржан М.Item КОРЕКЦІЯ ПСИХОМОТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ДІТЕЙ 8-10 РОКІВ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ(2013) Гацоєва, Л. С.; Гацоева, Л. С.Item КОРЕКЦІЯ ПСИХОМОТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ДІТЕЙ 8-10 РОКІВ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ(2013) Гацоєва, Л. С.; Гацоева, Л. С; Gatsoeva, L. S.Мета дослідження полягає корекції психомоторної функції дітей 8-10 років зі зниженим слухом засобами фізичного виховання на основі системного використання засобів і методів фізичного виховання та оптимізації рухової активності Об’єкт дослідження – система фізичного виховання дітей 8-10 років зі зниженим слухом. Предмет дослідження – корекція психомоторної функції дітей 8-10 років зі зниженим слухом засобами фізичного виховання. Досягнення поставленої мети припускало вирішення таких завдань: проаналізувати за літературними даними зміст корекційних програм та методик фізичного виховання дітей зі зниженим слухом; вивчити рівень фізичного стану дітей 8-10 років зі зниженим слухом; виявити вікову динаміку розвитку рухової активності, фізичної і розумової працездатності, фізичної підготовленості та психомоторної функції дітей зі зниженим слухом; розробити оціночні таблиці фізичного розвитку, фізичної підготовленості, рухової активності, фізичної та розумової працездатності та психомоторної функції дітей зі зниженим слухом молодшого шкільного віку; розробити та експериментально обґрунтувати авторську методику корекції психомоторної функції дітей 8-10 років зі зниженим слухом засобами фізичного виховання. На основі експериментальних даних розроблено методичні рекомендації для учителів фізичної культури спеціальних загальноосвітніх шкіл „Методика корекції психомоторної функції дітей молодшого шкільного віку зі зниженим слухом засобами фізичного виховання”.